|
|
|
≤. ¬ступ ”крањна дала св≥ту чимало ¤скравих ≥ ц≥кавих особистостей. —еред них найб≥льш в≥дом≥ ф≥гури минулого ≥ сучасност≥, ¤к≥ своЇю працею ≥ талантом прославили крањну, вплинули на х≥д њњ ≥стор≥њ. ÷е ≥ символи украњнськоњ нац≥њ - Ѕ. ’мельницький, “. Ўевченко, Ћ. ”крањнка, ≤. ‘ранко, ≥ тепер≥шн≥ кумири Ц ј. Ўевченко, брати лички, —. –отару ,- ¤к≥ сьогодн≥ Ї в≥зитною карткою ”крањни в усьому св≥т≥. —еред в≥домих людей ”крањни ≥ видатн≥ представники ≥нших нац≥ональностей - ћ. √оголь, ≤. јйвазовський, Ўолом-јлейхем, ѕрокофТЇв, ј. уњндж≥,- ¤к≥ не лише народилис¤, але ≥ довгий час проживали ≥ працювали на ”крањн≥. ѓх ≥мена теж повин≥ займати одне ≥з пров≥дних м≥сць в ≥сторичн≥й памТ¤т≥ украњнського народу. ¬≥дсутн≥сть украњнськоњ державност≥ прот¤гом багатьох стол≥ть призвела до того, що ”крањна загубила ≥ продовжуЇ губити своњ таланти, ¤к≥ працювали задл¤ п≥двищенн¤ могутност≥ ≥нших нац≥й, народ≥в, держав. “ак трапилос¤, що, ув≥йшовши до складу –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, ”крањна понад 300 рок≥в працювала на авторитет –ос≥њ. «вичайно, в той час, коли ≥снував –ад¤нський —оюз ≥ процв≥тала "велика дружба народ≥в", про будь-¤кий розпод≥л не могло бути й мови - жили "одн≥Їю с≥м'Їю". —ьогодн≥ ж ми маЇмо можлив≥сть докопатис¤ до ≥стини ≥ сказати, що ми не безлик≥, адже ми маЇмо свою землю, культуру, традиц≥њ, звичањ... Ќеобх≥дно очищати ≥стину в≥д плутанини часу ≥ повернути ”крањн≥ ≥мена митц≥в, ¤кими вона з горд≥стю може пишатис¤. —аме в цьому ≥ пол¤гаЇ актуальн≥сть мого досл≥дженн¤, темою ¤кого Ї постать всесв≥тньов≥домого художника јрхипа уњндж≥. Ќа ”крањн≥ художник народивс¤, з нею повТ¤зано не лише його дитинство, його юн≥сть, але й роки зр≥лост≥. —аме ”крањну уњндж≥ осп≥вав пензлем не менш барвисто, н≥ж √оголь пером. ќднак уњндж≥ лише зараз пробиваЇтьс¤ до свого народу, народу украњнського, бо в≥домий в≥н ¤к видатний рос≥йський художник - пейзажист ’≤’ стол≥тт¤. як можна вважати јрхипа уњндж≥ рос≥йським живописцем, коли в ньому не було жодноњ краплини рос≥йськоњ кров≥, а його генеалог≥чне древо своњм кор≥нн¤м с¤гало ƒревньоњ ≈ллади, притому сам в≥н народивс¤ в ћар≥упол≥ й до повнол≥тт¤ жив в ”крањн≥? ƒ≥д його займавс¤ вельми прибутковим ремеслом ювел≥ра. —ам себе в≥н вважав украњнцем - хоча б тому, що вже к≥лька покол≥нь грек≥в-колон≥ст≥в проживали в ”крањн≥ ≥ мали зм≥шан≥ шлюби. “ак, в≥н навчавс¤ в јкадем≥њ художеств у —анкт-ѕетербурз≥. ј ¤кби в≥н навчавс¤, припуст≥мо, в Ќ≥меччин≥ ≥ прожив там частину житт¤, то що - ми б сьогодн≥ вважали його н≥мцем? “ак, уњндж≥ довгий час жив ≥ творив у рос≥йськ≥й столиц≥, малював пейзаж≥ –ос≥њ, але саме колорит ”крањни завжди нав≥ював художнику натхненн¤, а такими його шедеврами ¤к "”крањнська н≥ч", "ћ≥с¤чна н≥ч на ƒн≥пр≥", "—теп у цв≥ту" чи "Ѕерезовий гай" милуЇтьс¤ не одне покол≥нн¤. ¬ ход≥ написанн¤ роботи було опрацьовано спогади про митц¤, ≥нформац≥ю з енциклопед≥й та ≥нтернету, текст роману письменника-земл¤ка ј. ћихайлевського ЂЌоч≥ уњндж≥ї. —аме при п≥дбор≥ матер≥алу ¤ з≥ткнулас¤ з фактом, що рос≥¤ни горд¤тьс¤ своњм прославленим художником, називають його ген≥альним, вивченню його б≥ограф≥њ та творчост≥, досл≥дженню його внеску у розвиток рос≥йського пейзажного мистецтва присв¤чено багато наукових праць, художн≥х видань, ≥снуЇ нав≥ть сайт Ђ уњндж≥ї, а матер≥ал≥в про уњндж≥ ¤к художника украњнського практично не ≥снуЇ. —кладаЇтьс¤ враженн¤, що ”крањна в≥дмовилас¤ в≥д свого сина. ј взагал≥, зв≥дки украњнц≥ могли знати уњндж≥? ¬ картинних галере¤х його роботи довг≥ роки майже не виставл¤лис¤. ” багатотомн≥й "”крањнськ≥й рад¤нськ≥й енциклопед≥њ" (”–≈), видан≥й у 60-т≥ роки, пр≥звище уњндж≥ взагал≥ в≥дсутнЇ: наче його й не було на св≥т≥. Ќе залишив нам јрхип ≤ванович ан≥ спогад≥в про себе, ан≥ лист≥в. ќстанн≥ роки в≥н взагал≥ жив в≥длюдьком, а в ус≥х енциклопедичних словниках Ї приписочка: "русский живописец". як бачимо, аспекти житт¤ ≥ творчост≥ јрхипа уњндж≥, його роль в ≥стор≥њ украњнськоњ культури мало досл≥джен≥, тому мета моЇњ роботи - досл≥дити житт¤ ≥ творч≥сть ген≥ального художника јрхипа уњндж≥ ≥ довести, що уњндж≥ - художник все-таки украњнський ≥ ”крањна може пишатис¤ своњм талановитим сином. II. ќсновна частина 1. ∆иттЇвими дорогами митц¤ ”се в житт≥ јрхипа уњндж≥ - загадка, ≥ саме житт¤ його - загадка. —ин чоботар¤, так ≥ не здобувши ірунтовноњ осв≥ти, в≥н став кер≥вником вищого художнього училища при јкадем≥њ мистецтв, пройшов тернистий творчий шл¤х в≥д художника-самоучки до визнаного митц¤. уњндж≥ не залишив нам н≥¤ких спогад≥в, лист≥в, записок, д≥тей у нього теж не було, щоб надолужити цю прогалину. ћи сьогодн≥ черпаЇмо в≥домост≥ про його житт¤ здеб≥льшого з одного джерела - спогад≥в ≥ окремих вислов≥в його сучасник≥в. Ќародивс¤ јрхип ≤ванович уњндж≥ 1842 року у б≥дн≥й грецьк≥й с≥м'њ на окрањн≥ ћар≥упол¤. …ого батько ≤ван ’ристофорович був чоботарем на пр≥звище ≈мендж≥, що в переклад≥ з грецькоњ означаЇ : трудова людина. Ѕатько повн≥стю в≥дпов≥дав цьому пр≥звищу: в≥н землю орав, добрим чоботарем був, ремесла ус¤к≥ знав, сади вирощував. ћожна б ≥ гордитис¤, але п≥сл¤ смерт≥ батьк≥в, коли в≥н жив у т≥тки, вона сказала: "ƒосить тоб≥ бути ≈мендж≥. “рудов≥й людин≥, коли вона б≥дна, чест≥ небагато. Ѕудеш писатис¤ по д≥дов≥". ƒ≥д, за с≥мейним переказом, був золотих справ майстром ≥ мав пр≥звище уњндж≥, що з грецькоњ означаЇ - ювел≥р, майстер вироб≥в ≥з золота ≥ ср≥бла. ¬ такий спос≥б т≥тка хот≥ла в≥дгородити плем≥нника, ¤кий рано, в 4 роки, осирот≥в, в≥д злидн≥в. якщо тоб≥, хлопче, золото не св≥тить, то нехай хоч слово визолочуЇ уста. « раннього дитинства доводилос¤ майбутньому художнику заробл¤ти на житт¤. « одинадц¤ти рок≥в хлопчик починаЇ працювати на буд≥вництв≥ церкви. ѕ≥зн≥ше прислужуЇ хл≥боторговцю јмаретт≥ к≥мнатним хлопчиком-козачком . ћав те ж коло обов'¤зк≥в, що ≥ колись малий Ўевченко. упець јмаретт≥ любив јрхипа, називав його часто "золотим хлопцем" за його сумл≥нн≥сть, вин¤ткову чесн≥сть ≥ пор¤дн≥сть. —аме в≥н та його друг-купець ƒуранте в≥д≥грали важливу роль у житт≥ уњндж≥: побачивши неперес≥чний талант хлопц¤, ¤кий увесь час малюЇ: то у канцел¤рськ≥й книз≥, то на ст≥нах, то на паркан≥, вони в≥дправили його з рекомендац≥Їю до јйвазовського на навчанн¤, бажаючи прославитис¤ б≥л¤ його ≥мен≥, ¤к ≈нгельгардт б≥л¤ Ўевченка. —худлий, з випнутими вилиц¤ми, босий, з≥ збитими ногами ( зносив черевики, поки п≥шки добиравс¤ ≥з ћар≥упол¤ на јзовському мор≥ до ‘еодос≥њ на „орному) прийшов хлопець до јйвазовського ≥ ... не застав його. јж через м≥с¤ць, коли великий маестро повернувс¤ з ≤тал≥њ, зважаючи на рекомендац≥њ купц≥в, ¤к≥ були родичами його пом≥чника ‘есслера, јйвазовський зам≥сть поц≥кавитись, що ум≥Ї уњндж≥ ≥ чому б хот≥в навчитис¤, доручив йому ... фарбувати паркан. ѕраво вчитис¤ у маестро треба заслужити. —тавши пом≥чником ‘есслера, уњндж≥ щодень сумл≥нно розтирав фарби, розм≥шував њх, дуже добре в≥дчуваючи пропорц≥њ, ≥, звичайно спостер≥гав, ¤к ≥ що робитьс¤. ÷им, по сут≥, ≥ обмежувалис¤ його обов'¤зки. Ѕажанн¤ бути не т≥нню, а справжн≥м художником, не лише коп≥ювати картини, а й творити своњ власн≥, п≥дштовхнуло юнака покинути јйвазовського. ” т≥й же с≥реньк≥й сорочин≥, зал¤паних фарбою панталонах, без коп≥йки грошей в кишен≥ в≥н п≥шов назад у ћар≥уполь. ƒовго уњндж≥ шукав щаст¤ по м≥стах ≥ селах, виснажував себе нелюбимою роботою(працював ретушером у фотограф≥в у ћар≥упол≥, ќдес≥, ѕетербурз≥) ≥ мр≥¤в поступити до јкадем≥њ мистецтв, довести усьому байдужому св≥тов≥, що в≥н художник в≥д Ѕога, що справжн≥й талант, а в≥дтак не маЇ права розпорошувати себе по фотоательЇ. ƒва роки вступав до ≥мператорськоњ јкадем≥њ мистецтв ≥ провалювавс¤ на екзамен≥ по рисунку: слабкою ви¤вилас¤ художн¤ п≥дготовка. јле це не могло зупинити наполегливого ≥ настирного хлопц¤. Ѕув безпритульним, жив у трухл¤в≥й голуб'¤тн≥ з≥ цв≥ллю по кутках,але дивний голос з середини безк≥нечно твердив: "ƒосить розм≥нювати себе на др≥б'¤зок. ÷е злочин перед собою ≥ св≥том - носити в соб≥ талант, ¤к динам≥т, ≥ до двадц¤ти шести рок≥в н≥чого путнього не зробити". ≤ в≥н почав малювати... —≥м дн≥в ≥ с≥м ночей писав уњндж≥ "“атарську саклю на берез≥ мор¤ у м≥с¤чну н≥ч" ≥ н≥¤ких мук творчост≥ не в≥дчував. ѕисав, бо писалос¤, ≥ слухн¤ним був пензель, ≥, здавалос¤, не рука рухала ним, а в≥н рукою, фарби гармон≥йно ≥ н≥жно одна в одну входили, зливалис¤ ≥ утворювалос¤ небачене дос≥ поЇднанн¤. ” 1868 роц≥ на академ≥чну виставку јрхип ≤ванович представив картину Ђ“атарська сакл¤ї. Ћюди зупин¤лис¤ б≥л¤ нењ, простоювали подовгу, ≥нколи нав≥ть довше н≥ж б≥л¤ ≥нших полотен. ÷е був усп≥х. олосальний усп≥х. „ерез к≥лька дн≥в художн¤ рада јкадем≥њ присудила йому званн¤ позакласного художника, в≥д ¤кого уњндж≥ в≥дмовивс¤, натом≥сть попросивши дозволу стати в≥льним слухачем академ≥њ. …ого проханн¤ задовольнили. ѕравда, усе склалос¤ не так, ¤к у¤вл¤в уњндж≥. ¬≥н думав, що в академ≥њ в≥дразу посад¤ть ≥ скажуть: пиш≥ть картини, а стар≥, мудр≥ професор≥ будуть ходити мимо, вказувати на помилки ≥ давати корисн≥ поради. ј тут, ви¤вл¤Їтьс¤, треба вислухати ц≥лий курс наук, в тому числ≥, ≥стор≥ю мистецтв ≥ загальну ≥стор≥ю, ≥ етику, ≥ анатом≥ю, ≥ математику. ƒобру половину цих предмет≥в уњндж≥ не те, що не любив , а взагал≥ не сприймав. ќсв≥та уњндж≥ обмежувалас¤ трьома класами приходськоњ школи: там ≥ слова такого ¤к геометр≥¤ не вимовл¤лос¤, у слов≥ в≥н робив по дв≥ - три помилки, а тут вимагали конкретних знань. Ћекц≥њ поступово в≥д≥йшли на задн≥й план, спершу в≥н ще ¤кось дотримувавс¤ академ≥чноњ дисципл≥ни, а пот≥м перестав в≥дв≥дувати академ≥ю, усам≥тнивс¤ на своњй голуб'¤тн≥ ≥ гар¤чково писав картину за картиною. «адуми вт≥лювалис¤ в житт¤ ¤скраво ≥ колоритно. ≤ хоча в картинах в≥дчувавс¤ вплив јйвазовського, що обурювало автора, ≤лл¤ –Їп≥н, з ¤ким в≥н подруживс¤ в академ≥њ, переконав уњндж≥, що вони дуже талановит≥ ≥ що цими картинами в≥н буде пишатис¤. ј ¬≥ктор ¬аснЇцов вмовив уњндж≥ вчитис¤ в академ≥њ не заради академ≥њ, а заради таланту, бо таких, ¤к в≥н, земл¤ раз у сто л≥т народжуЇ. уњндж≥ залишивс¤ в ѕетербурз≥, але лекц≥њ, ¤к ≥ ран≥ше, майже не в≥дв≥дував. …ого затисла в лещата важка нудьга, н≥кому на оч≥ не показувавс¤, сид≥в у дерев'¤н≥й голуб'¤тн≥ ≥ писав щойно задуману картину "ќс≥ннЇ бездор≥жж¤". ÷е не просто пейзаж, це всуц≥ль с≥ре, причавлене соц≥альною негодою, житт¤ сел¤н. уњндж≥ не лише в≥добразив типову картину ос≥нньоњ пори, в≥н св≥домо протестуЇ проти с≥рост≥, б≥дност≥, гнобленн¤ ≥ заземленоњ одноман≥тност≥ житт¤. ѕобувавши на остров≥ ¬алаам, художник прив≥з своњ ун≥кальн≥ етюди. …ого мистецтво привернуло увагу в≥домих художник≥в, ≥ за г≥дн≥ знанн¤ в живопис≥ в≥н одержав званн¤ Ђв≥льного художникаї. артину ЂЌа остров≥ ¬алаамї купив дл¤ своЇњ галерењ “реть¤ков ≥ у уњндж≥ з'¤вилас¤ можлив≥сть поњхати за кордон. ’удожник подорожуЇ по ™вроп≥, в≥дв≥дуЇ музењ Ќ≥меччини, ‘ранц≥њ, Ѕельг≥њ, јнгл≥њ, Ўвейцар≥њ, јвстр≥њ, де знайомивс¤ з творч≥стю знаменитих класик≥в та останн≥ми дос¤гненн¤ми живопису. ѕ≥сл¤ поверненн¤ до ѕетербурга в≥н створюЇ картини, котр≥ з великим усп≥хом експонувалис¤ на всесв≥тн≥х виставках. ¬ 1876 роц≥ уњндж≥ представив картину Ђ”крањнська н≥чї, де показав дивовижну красу украњнськоњ ноч≥. ƒл¤ того, щоб природно та виразно зобразити м≥с¤чне с¤йво та мерехт≥нн¤ з≥рок, йому довелос¤ вир≥шувати складн≥ художн≥ завданн¤. ÷е була в≥ртуозна розробка тон≥в та поЇднань кольор≥в. Ђ уњндж≥ безперечно найб≥льш ц≥кавий серед молодих рос≥йських живописц≥в. ќриг≥нальна нац≥ональн≥сть в≥дчуваЇтьс¤ в ньому б≥льше, н≥ж в ≥ншихї, Ц написала французька критика п≥сл¤ виставленн¤ Ђ”крањнськоњ ноч≥ї на всесв≥тн≥й виставц≥ в ѕариж≥. артина стала сенсац≥Їю у художньому житт≥, а за нею були й ≥нш≥, ¤к≥ не поступалис¤ декоративн≥стю: ЂЅерезовий гайї, Ђћ≥с¤чна н≥ч на ƒн≥пр≥ї, Ђƒн≥про вранц≥ї та ≥нш≥. ” 1875 роц≥ уњндж≥ стаЇ членом “овариства пересувних художн≥х виставок, згодом митець одержав званн¤ художника першого ступен¤. ѕрихильники його мистецтва простоювали годинами б≥л¤ картин художника, милуючись зм≥стом, виразн≥стю та ¤скрав≥стю фарб. ƒосл≥дники називали ј.≤. уњндж≥ Ђхудожником св≥тлаї. …ого ¤скрав≥, ефектн≥ картини в≥дтворюють в≥дчутт¤ в≥дриву в≥д земл≥, м≥стичного польоту, ¤к в прекрасних фантаз≥¤х ћ.¬. √огол¤, що так любив таЇмничу красу украњнських ночей. Ђћ≥с¤чну н≥ч на ƒн≥пр≥ї художник представив у 1880 роц≥ на ¬иставц≥ одн≥Їњ картини. ÷е було дуже см≥ливим кроком, адже тод≥ нав≥ть персональн≥ виставки одного автора в≥дбувалис¤ не часто. ”сп≥х у картини був шалений. як правило, гл¤дач≥ спочатку товпилис¤ навколо та одноголосно стверджували, що це мильна бульбашка. ћовл¤в, н≥чого особливого. јле, потроху вдивл¤ючись у полотно, вони вже не могли в≥д≥рватис¤, вгл¤далис¤, н≥би чогось чекаючи. Ќав≥ть той, хто не Ї знавцем живопису, мимовол≥ замилуЇтьс¤ цим прекрасним твором. јдже вм≥ле в≥дтворенн¤ м≥с¤чного св≥тла надзвичайно точно передаЇ красу казкового н≥чного пейзажу. ¬≥д картини в≥Ї таЇмнич≥стю, величчю. ÷е д≥йсно шедевр. ¬ сорок л≥т уњндж≥ зажив св≥товоњ слави, усв≥домив, що недаром житт¤ прожив, що добрий сл≥д по соб≥ уже залишив нащадкам - створив к≥лька шедевр≥в св≥тового р≥вн¤. ƒос¤гнувши апогею слави, јрхип уњндж≥ раптом замовкаЇ на ц≥лих 30 рок≥в. ¬трата "ћ≥с¤чноњ н≥ч≥ на ƒн≥пр≥" згубно позначилас¤ не т≥льки на здоров'њ, а й на дол≥ јрхипа ≤вановича - художник б≥льше н≥коли в житт≥ не виставл¤вс¤. оли його запитували про це, в≥н в≥дпов≥дав, що н≥чого достойного не створив останн≥м часом. ƒруз≥ не розум≥ли цього, ≥ јрхип ≤ванович так по¤снив своЇ р≥шенн¤: Ђ’удожнику треба виступати на виставках, поки у нього, ¤к у сп≥вака, Ї голос. ј ¤к т≥льки голос спаде, треба йти, щоб не засм≥¤лиї. ’оча в≥н бо¤вс¤ понизити планку свого мистецтва, все ж продовжував наполегливо працювати ≥ все зроблене показував т≥льки близьким люд¤м. ¬≥н працював, не м≥г не працювати, ледь не потай, зачинившись у майстерн≥. ѕро близько 500 створених за цей час картин д≥зналис¤ лише по його смерт≥. ¬они надзвичайно ц≥кав≥ за колоритом, сповнен≥ загадковост≥, нав≥ть м≥стики. ѕ≥сл¤ тривалого мистецького мовчанн¤ ќбраз —пасител¤ на картин≥ уњндж≥, Їдин≥й, написан≥й за Ївангельським сюжетом, зазвучав мов спов≥дь творчост≥ митц¤. ’удожник не став затв≥рником. ¬≥н отримав званн¤ академ≥ка ≥ у 1884 роц≥ охоче прийн¤в пропозиц≥ю бути професором пейзажноњ майстерн≥ в јкадем≥њ мистецтв п≥сл¤ њњ реформуванн¤, незважаючи на те, що в≥н не маЇ осв≥ти, лише три класи неповноњ школи, бо осв≥чених людей багато, а талант≥в мало. ƒол¤ подарувала йому зустр≥ч з јйвазовським, ¤кий сам прињхав до академ≥њ, щоб побачити вельмишановного професора. Ќе пам'¤тав в≥н колишнього свого учн¤, ¤кий фарбував у нього паркан, але попросив за це вибаченн¤. уњндж≥ ж впрохав майстра показати молодим художникам, ¤к пишетьс¤ море, адже все своЇ житт¤ в≥н писав море ≥ т≥льки море. јйвазовському написанн¤ картин давалос¤ за ≥грашки, уњндж≥, ¤к важкий хрест. ќдин не писав - в≥дпочивав, другий - мучивс¤ „ерез три роки в≥н змушений був в≥дмовитис¤ в≥д викладанн¤, оск≥льки п≥дтримав студент≥в, ¤к≥ виступали проти ректора јкадем≥њ. «≥ своњми учн¤ми в≥н продовжував займатис¤ у приватному пор¤дку, за своњ грош≥ орган≥зовуючи њм навчанн¤ та поњздки. уњндж≥ переселивс¤ в рим, купив великий маЇток, але де¤кий час жив у курен≥, здобуваючи соб≥ славу мало не мудрец¤-пустельника. ¬≥н часто надсилав грошову допомогу б≥дним, але завжди просив не говорити в≥д кого вона. ’удожник був дуже заможною людиною ≥ весь св≥й кап≥тал спр¤мував у розвиток живопису. «начну суму в≥н вид≥лив јкадем≥њ дл¤ щор≥чних стипенд≥й талановитим студентам. ” 1909 роц≥ митець створюЇ незалежне товариство художник≥в, ¤ке було назване його ≥мТ¤м та про≥снувало до 1930 року, тобто пережило художника на 20 рок≥в. уњндж≥ вкладаЇ в товариство увесь св≥й кап≥тал, а в≥дчувши наближенн¤ смерт≥, запов≥даЇ йому усе, що мав. 11 липн¤ 1910 року великого майстра пензл¤ не стало. …ого поховали у ѕетербурз≥ на —моленському кладовищ≥. «а р≥шенн¤м ёЌ≈— ќ 2006-2007 роки були оголошен≥ роками ј. уњндж≥. Ѕ≥льш≥сть картин художника збер≥гаютьс¤ у –ос≥йському музењ в ѕетербурз≥ ≥ “рет¤ковськ≥й галерењ в ћоскв≥, а на його батьк≥вщин≥ у ћар≥упол≥ знаходитьс¤ галере¤, ¤ка носить ≥м'¤ великого јрхипа уњндж≥. Ѕуде в ћар≥упол≥ ≥ музей художника, бо хоча мова про його в≥дкритт¤ велас¤ уже давно, але не було кошт≥в. «араз на допомогу прийшли спонсори, вид≥ливши 4,5 м≥л≥они гривень. ÷е в певн≥й м≥р≥ символ≥чно, бо сам уњндж≥, кр≥м творчост≥ займавс¤ меценатством: запов≥дав мар≥упольц¤м 10 тис¤ч рубл≥в на буд≥вництво школи ≥ в≥дбудову церкви, де в≥н був хрещений ≥ в≥нчавс¤, а јкадем≥њ мистецтв у ѕетербурз≥, де в≥н навчавс¤, подарував 100 000 рубл≥в дл¤ видач≥ щор≥чних прем≥й. 2. « ”крањною в серц≥. ћистецьке надбанн¤ художника “ворча спадщина јрхипа уњндж≥ складаЇтьс¤ з понад п'¤тисот великих ≥ малих полотен, багатьох малюнк≥в. ¬≥н ще за житт¤ був надзвичайно попул¤рним. олекц≥онери були готов≥ платити за його картини будь-¤к≥ грош≥. ≤ сьогодн≥ найб≥льш≥ музењ св≥ту вважають дл¤ себе честю виставл¤ти його картини, а на м≥жнародних аукц≥онах полотна уњндж≥ оц≥нюютьс¤ в сотн≥ тис¤ч чи нав≥ть м≥льйони долар≥в.Ђ ≤люз≥¤ св≥тла була його богом, ≥ не було художника, р≥вного йому в дос¤гненн≥ цього чуда живописуї, - так писав в≥н про уњндж≥ –Їп≥н, назвавши його ген≥альним художником пейзажного живопису. Ѕагато митц≥в намагалис¤ розгадати секрет дос¤гненн¤ в картинах уњндж≥ такоњ ≥люз≥њ св≥тла ≥ такого загального тону, котрий, ¤к магн≥т прит¤гуЇ до себе гл¤дача, примушуючи милуватис¤ надзвичайним талантом великого художника, але до цього часу це залишаЇтьс¤ загадкою. ѕ≥сл¤ виставки 1873 року про уњндж≥ заговорили в прес≥, в≥дзначаючи його самобутн≥й та великий талант. ” його перших роботах (Ђќс≥ннЇ роздор≥жж¤ї, Ђ«абуте селої, Ђ„умацький трактї) бачимо похмур≥ с≥р≥ та холодн≥ пейзаж≥ рос≥йського бутт¤, сумн≥ розпов≥д≥ про безрад≥сне житт¤ народу. «овс≥м ≥нш≥ за настроЇм Ђ—теп ввечер≥ї та Ђ—теп у цв≥т≥нн≥ї. ’удожник стверджуЇ красу природи, животвор¤щу силу сон¤чного тепла. ÷е уже пейзаж≥ не рос≥йськ≥, а украњнськ≥, бо у кожноњ людини Ї м≥сце на земл≥, найб≥льш сп≥взвучне њй, де вона найкраще почуваЇтьс¤, де розкриваЇтьс¤ њњ душа. “аким м≥сцем дл¤ јрхипа уњндж≥ була ”крањна, бо в≥н розум≥в: нема батьк≥в, нема хати, але Ї в≥тчизна, а вона завжди приголубить. „им б≥льше пише уњндж≥ сн≥ги далекоњ п≥вноч≥, тим сильн≥ше т¤гне його на ”крањну з њњ спок≥йними р≥ками, н≥жними, ¤к руки матер≥; шелестом ковили в необжитих степах крайнього п≥вдн¤; хатами б≥лими, мов нав≥к прилип до них вишневий цв≥т ≥ вже не опадаЇ. олорит ”крањни завжди нав≥ював художнику натхненн¤, адже один-Їдиний герой його картин - це природа. —аме йому, художнику јрхипу уњндж≥, випала честь показати люд¤м те, що вони вперто не хот≥ли бачити: ¤ка чар≥вна, дивна, божественна краса оточуЇ њх, ¤ке багате небо вдень, а вноч≥ ≥ погот≥в - з невмирущими зор¤ми ≥ м≥с¤цем, що, ¤к золотий злиток, котитьс¤ холодною син¤вою; ¤к в≥льно дихаЇ земл¤, залита березовим соком роси, ¤к н≥жно ≥ тремтливо переливаютьс¤ кольори. ѕовернувшись на ѕриазов'¤ в 1875 роц≥, јрхип почувавс¤, ¤к в раю. Ќад ним усю н≥ч, надриваючись, сп≥вали солов'њ, пахнув ≥ дурманив голову щойно розкв≥тлий жасмин, св≥тив роздвоЇний застиглою хмариною м≥с¤ць ≥ до ранку на небесах с≥¤ли бурштинов≥ зор≥, мов обтрушен≥ в≥тром зерна перестиглоњ пшениц≥. —аме тут, в ћар≥упол≥ в 33 роки в≥н знайшов своЇ коханн¤ ≥ одруживс¤. ѕовертаючись до ѕетербурга, уњндж≥ уже знав, що осп≥ваЇ ”крањну пензлем не менш барвисто, н≥ж √оголь пером. " —теп у цв≥ту" викликав бурю емоц≥й. ¬аснЇцов майже годину просто¤в над картиною ≥ нањвно, ¤к школ¤р, запитав уњндж≥, ¤к це йому вдалос¤. ѕисав њњ без мук, так, ¤к диханн¤, а фарби зм≥шував на радост≥. ÷е не просто шматок тепла ”крањни, буйне весн¤не цв≥т≥нн¤ земл≥, це ≥ молод≥сть, ≥ прекрасн≥ перем≥ни, що трапилис¤ в житт≥, ≥ торжество земного бутт¤. Ќа нас в≥Ї могутн≥стю степового обширу. "—теп у цв≥ту" - то св¤то душ≥. Ќечуваний усп≥х принесла уњндж≥ картина "”крањнська н≥ч". оли в 1876 роц≥ в≥н показав њњ на виставц≥ передвижник≥в, газети писали, що цей пейзаж абсолютно затьмарюЇ вс≥ ≥нш≥ пейзаж≥, ¤к≥ знаход¤тьс¤ на виставц≥. ≤ це д≥йсно було так, наст≥льки незвичною ≥ правдивою здавалась картина з њњ темно-син≥м глибоченним небом, стрункими топол¤ми ≥ м≥с¤чним св≥тлом на ст≥нах хат≥в. ѕубл≥ку приводила в захват ≥люз≥¤ натурального м≥с¤чного св≥тла. ѕеред гл¤дачами розкривавс¤ широкий прост≥р, що йде вдалину; р≥внина, перес≥чена зеленуватою стр≥чкою тихоњ р≥ки, майже зливаЇтьс¤ в обр≥ю з темним небом, покритим р¤дами легких хмар. ” височин≥ вони ледве роз≥йшлис¤, ≥ у в≥кно, що утворилос¤, гл¤нув м≥с¤ць, осв≥тивши ƒн≥про, хатки й павутину стежок на ближньому берез≥. ≤ все притихло, заворожене чудесним с¤йвом неба й дн≥провських вод. ” природ≥ мудро все влаштовано. оли п≥дн≥маЇтьс¤ ранок ≥з-за л≥с≥в, то тривогам к≥нц¤ не маЇ, а веч≥р дл¤ того ≥ створений Ѕогом, щоб поступово позбутис¤ денних турбот, перейти у н≥ч ≥ заспокоњтис¤. уњндж≥ був людиною ноч≥, коли вс≥ спали, у ньому пробуджувалас¤ невгасима сила д≥¤нь, в≥н увесь наповнювавс¤ енерг≥Їю, йому хот≥лос¤ творити. ¬≥н щодень чекав того часу, коли м≥сто утихомиритьс¤, засне з в≥дкритими очима в≥кон, укрившись б≥лим с≥¤нн¤м, а в≥н порине у творч≥сть, адже живе у св≥т≥, ¤кий малюЇ. ј малював в≥н тод≥, коли заброд¤ть почутт¤, ¤к пересто¤не т≥сто, коли гуде у н≥м вулкан≥чна сила натхненн¤, рветьс¤ назовн≥ вогненна лава почутт≥в. ¬≥н безпомилково в≥дчуваЇ той стан душ≥, коли треба хапатис¤ за пензель, враз забути метушню, друз≥в, увесь св≥т, попрощатис¤ з ними ≥ поринути в небеса. ’удожник працюЇ, ≥ н≥що не може вплинути на те, що в≥н творить. ¬ у¤в≥ зр≥ла украњнська н≥ч, що пахне зрошеними тро¤ндами. ¬≥н писав њњ по пам'¤т≥, бо таких ночей перебачив тис¤ч≥. Ќе потр≥бно було н≥¤ких натур, бо н≥ч, ¤к ≥ море, не перенесеш на полотно точн≥с≥нько такою, ¤кою вона Ї саме зараз. ¬она буде м≥н¤тис¤ прот¤гом призначеного њй часу, св≥титис¤ ≥ темн≥ти, гратис¤ т≥н¤ми, дихати золотим мороком ≥ поринати в кром≥шню густоту власних нашарувань. јвтор вибрав най≥стотн≥ше, найхарактерн≥ше ≥ не просто дл¤ ноч≥, а саме дл¤ украњнськоњ ноч≥. Ќа положист≥м узг≥рку, ¤к на остр≥вц≥, прил≥пилос¤ к≥лька заснулих хатин. Ќа них ллЇтьс¤ немиготливе м≥с¤чне св≥тло. Ѕ≥л≥ украњнськ≥ хати нав≥ть уноч≥ видно, що вони б≥л≥. —пл¤ть њх мешканц≥, лише в одн≥й жовт≥Ї тьм¤ний вогник. ћоже, дитина плаче, а мати њњ сповиваЇ чи гойдаЇ в колисц≥. ѕейзажний мотив традиц≥йний ≥ дуже простий. ÷е мотив хутора, що завмер всередин≥ вселенськоњ ноч≥: к≥лька хатин ≥ дв≥ топол≥, ¤к мати з донькою, що йшли кудись в пол≥ та й застигли в н≥мот≥. Ѕ≥л≥ хатини беззахисно притулилис¤ на узг≥рку одна до одноњ, н≥би стали на горбочку гр≥ти ст≥ни п≥д м≥с¤цем. “ам далеко, за солом'¤ними дахами, видно продовгуватий виступ млина ≥ б≥льше н≥чого, решту усього, що там, на хутор≥, Ї, поглинаЇ м'¤кий н≥чний морок. Ћише б≥ла, мов рушниками встелена, нер≥вна дорога в'Їтьс¤ ¤кось боком, несм≥ливо, мов обминаЇ село. ≤ небо над нею, ≥ над дахами, ≥ над топол¤ми обсипане ср≥бним пилом ≥ урочиста тиша владарюЇ над райським куточком земл≥. уњндж≥ став знаменит≥стю. ѕро "”крањнську н≥ч" грим≥ла вс¤ велика –усь. ¬сього лиш нейтральним по сут≥ н≥чним пейзажем ”крањни розтривожив художник др≥мотну у¤ву не лише колег, а й обивател≥в. ѕ≥сл¤ "”крањнськоњ ноч≥" про уњндж≥ б≥льше говорили, н≥ж про цар¤, про нього складали в≥рш≥ ≥ п≥сн≥, йому присв¤чували музику. ќдна з тогочасних газет назвала картину, незважаючи на в≥дсутн≥сть соц≥альних мотив≥в, "великим сусп≥льним ¤вищем". ≈кспонувалас¤ картина в незвичайних умовах. ѕрим≥щенн¤ було всуц≥ль затемнене, лише штучне б≥чне осв≥тленн¤ м'¤ко падало на полотно, що створювало ≥люз≥ю сут≥нок. уплена ѕ. “реть¤ковим, вона через два роки з великим усп≥хом експонуЇтьс¤ на ¬сесв≥тн≥й виставц≥ в ѕариж≥. ѕо ѕетербурз≥ прошум≥в " Ѕерезовий гай" уњндж≥. який чудовий гай! “о б≥лий танець бер≥з ч њх подол¤ночка на омит≥й дощем земл≥? ¬они зб≥глис¤ групами ≥ поодинц≥: ≥ по дв≥, ≥ по три - ≥ вс≥ до гурту. ¬ирвались ≥з темр¤ви п≥вн≥чних л≥с≥в ≥ застигли, вражен≥ простором.—к≥льки сонц¤, щедрого та розмањтого. ¬оно не просто заливаЇ промен¤ми усе довкола, а й б'Ї ¤кимись широкими св≥товими ударами, але не бол¤че, а н≥би ц≥луЇ жад≥бно. оли дивишс¤ на "Ѕерезовий гай", хочетьс¤ в≥д подиву сплеснути у долон≥: "Ѕоже, ¤ка краса Ї на св¤т≥й земл≥!" ≥ б≥гти св≥т за оч≥в≥д кам'¤ ного м≥шка вулиць туди, де Ї так≥ божестванно чист≥ л≥си ≥ таке зачароване царство бер≥з. ƒекого бентежать коричнев≥ стовбури бер≥з, мовл¤в, ненатуральн≥ вони, до того ж обр≥зан≥ рамою вгор≥. уњндж≥ - неперевершений майстер сп≥вв≥дношенн¤ фарб - зробив це навмисне. ÷≥ коричнев≥ фарби п≥дкреслюють соковит≥сть зелених тон≥в весн¤ного гаю. ¬ 1881 роц≥ художник створив картину Ђƒн≥про вранц≥ї. ¬ н≥й немаЇ гри св≥тла, ¤скравоњ декоративност≥. ¬она приваблюЇ спок≥йною величн≥стю, могутньою силою природи. Ќадзвичайно тонке поЇднанн¤ чистих золотисто-розових, бузкових, ср≥бл¤стих ≥ зеленувато-с≥рих тон≥в дозвол¤Ї передати чар≥вн≥сть кв≥тучих трав, безк≥нечних простор≥в, раннього степового ранку. ”с¤ цив≥л≥зована ™вропа говорила про картини уњндж≥ ≥ була в захват≥ в≥д них. 3. “р≥умф "ћ≥с¤чноњ ноч≥ на ƒн≥пр≥" –обота над картиною Ђћ≥с¤чна н≥ч на ƒн≥пр≥ї захоплювала наст≥льки , що дн≥, тижн≥ уњндж≥ майже не виходив ≥з майстерн≥. «адумана картина наче жива сто¤ла у художника перед очима. “рудивс¤ над нею ос≥нь ≥ зиму. …ому прекрасно писалос¤. Ќаче то не робота була, а в≥дпочинок душ≥. ¬≥н забув про своњ скорботи ≥ радощ≥, забув усе на св≥т≥, ≥ н≥чого не бачив навколо, окр≥м ц≥Їњ зеленоњ ноч≥. ѕоп≥д в≥кнами то навшпиньки, то в повен зр≥ст ходило веселе сонце, танцювало в рос≥ й на деревах, а в≥н його впритул не пом≥чав - в≥н бачив н≥ч ≥ т≥льки н≥ч, нерозгадану, прозору, в плавних тонах ≥ не петербурзьку, а ту далеку ≥ р≥дну, що за тис¤чу верств зв≥дси, украњнську, лаг≥дну ≥ теплу, що потихенько переливаЇтьс¤ в ƒн≥про. ѕеред зором стелитьс¤ плавна, ¤к п≥сн¤, вспокоЇна п≥зн≥ми сут≥нками степова р≥внина. ≤ ƒн≥про др≥мотно тече чи то у море, чи у в≥чн≥сть, один Ѕог знаЇ куди, може в≥н, ¤к ≥ земл¤, н≥куди не тече, а просто спить п≥д м≥с¤цем. рих≥тн≥ у пор≥вн¤нн≥ з г≥гантським простором хатини сто¤ть вздовж чорного берега, лиш де-не-де в'ютьс¤ м≥ж ними протоптан≥ стежечки, наче павутини, що обважн≥ли в≥д роси, зачепилис¤ за чорнобривц≥ ≥ упали в мокру траву. Ќад ƒн≥пром ≥ землею стел¤тьс¤ легк≥, ¤к небесна вуаль, хмари, та ось зараз вони розступилис¤ перед м≥с¤цем ≥ в≥н, наче м≥раж, ≥ в≥н, кругловидий господар ноч≥, вигл¤нув з небесноњ безодн≥ ≥ застиг ср≥бно ≥ трепетно, а ще н≥жно- н≥жно, аби не тривожити гармон≥ю вселенського сну. ≤ ось вони сто¤ть навпроти: земне тањнство ≥ небесне - м≥с¤ць ≥ ƒн≥про, милуютьс¤ один одним, а решта тепер наче б усе другор¤дне: ≥ р≥внина, що в≥дпливаЇ у н≥ч за невидимий обр≥й ≥ губитьс¤ там, ≥ ≥ хатини, так≥ забут≥ ≥ одинок≥, що серце стискаЇтьс¤. уњндж≥ зводить воЇдино, мирить ≥ сп≥вставл¤Ї велик≥ стих≥њ природи: землю ≥ небо, св≥тло ≥ т≥н≥. Ќ≥хто у св≥т≥ ще не робив цього так вражаюче талановито, ¤к в≥н, бо в≥н не просто в≥дображуЇ те, що в≥ками ≥снуЇ поруч з людьми, а в≥дкриваЇ еп≥чну велич цього в≥чного взаЇмозв'¤зку. «даЇтьс¤, що десь за спиною стоњть насторожений √оголь ≥ шепче потойб≥чним голосом: "„удесний ƒн≥про по тих≥й погод≥, коли в≥льно ≥ плавно несе кр≥зь л≥си ≥ гори повн≥ води своњ. Ќ≥ шелесне, н≥ загримить...". √ен≥альний класик наче запитуЇ у гл¤дач≥в: " „и знаЇте ви украњнську н≥ч? ќ, ви не знаЇте украњнськоњ ноч≥! ¬див≥тьс¤ в нењ. « середини неба дивитьс¤ м≥с¤ць. Ќеос¤жний небосхил розсунувс¤, розгорнувс¤ ще неос¤жн≥ше. √орить ≥ дихаЇ в≥н. «емл¤ вс¤ у ср≥бному с¤йв≥. Ѕожественна н≥ч! „ар≥вна н≥ч! —иплетьс¤ величний гр≥м украњнського солов'¤ ≥, здаЇтьс¤, що й м≥с¤ць заслухавс¤ його серед неба... ћов зачароване др≥маЇ на гор≥ село..." Ѕезумовно, пов≥сть ћ. ¬. √огол¤ ≥ пейзаж≥ ј. ≤. уњндж≥ Ч цЇ р≥зн≥ твори, жоден з них не можна вважати ≥люстрац≥Їю до ≥ншого. јле,погодитес¤, що читач, знайомий з пейзажами уњндж≥, глибше, соковит≥ше сприйматиме ≥ художню словесну картину ћ. ¬. √огол¤, хоч, може, читатиме Ђћайську н≥ч...ї через тривалий час п≥сл¤ знайомства з полотнами живописц¤, хоч ≥ забуде ¤к≥сь детал≥ його пейзаж≥в. —л≥ди в≥д картин залишатьс¤ в художн≥й пам'¤т≥ ≥ знову постануть у пригод≥ п≥д час читанн¤ твору словесного мистецтва. ўонед≥л≥ художник на дв≥ години в≥дкривав дл¤ вс≥х бажаючих двер≥ своЇњ майстерн≥. ”сп≥х був гранд≥озним. ƒивували незвичайн≥ фарби, що наче св≥т¤тьс¤. уњндж≥ став кумиром. ¬≥д час≥в всесв≥тнього тр≥умфу "ќстаннього дн¤ ѕомпењ"" арла Ѕрюллова жоден художник –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ не зазнав такоњ гучноњ слави: демонструвалась виставка не просто одного художника, а - одн≥Їњ картини. артина не просто вражала, вона г≥пнотизувала. «наючи, що ефект м≥с¤чного с¤йва в повн≥й м≥р≥ про¤витьс¤ при штучному осв≥тленн≥, художник вел≥в закрити в≥кна в зал≥ ≥ осв≥тити картину променем направленого на нењ електричного св≥тла. √л¤дач≥ входили в нап≥втемну залу ≥, ¤к зачарован≥, зупин¤лис¤ перед холодним с¤йвом м≥с¤чного св≥тла. ƒовжелезн≥ черги шикувались на вулиц≥, ≥ люди годинами ждали, щоб побачити картину. ўоб не було давки, публ≥ку пускали в залу групами. јрхип ≤ванович наводив пор¤док, встановлював чергу. ƒивне пр≥звище, густа чорна борода, прониклив≥ оч≥, що гор≥ли щаст¤м перетворювали його на м≥ф≥чного чарод≥¤, переод≥того у св≥тський костюм. Ћюди, ¤к≥ знали ”крањну, ¤к околицю великоњ ≥мпер≥њ, раптом зробили дл¤ себе в≥дкритт¤: ви¤вл¤Їтьс¤, що Ї на –ус≥ земл¤, що схожа на казку, що над нею опускаютьс¤ оксамитов≥ ноч≥, ¤ких н≥де б≥льше у св≥т≥ немаЇ, ≥ там пахнуть топол≥ ≥ тече могутн≥й ƒн≥про, ≥ втихомирено вечорами св≥т¤ть вогники далеких с≥л, ≥ ≥м'¤ ц≥й земл≥ - ”крањна. ’то ран≥ше не чув про ”крањну - тепер полюбив њњ. јрхип уњндж≥ називав "ћ≥с¤чну н≥ч на ƒн≥пр≥" головною картиною свого житт¤, дивом ≥ м≥г простоювати б≥л¤ нењ годинами, ставивс¤ до картини, ¤к до живоњ ≥стоти, розмовл¤в з нею, залишившись наодинц≥, скарживс¤, коли було нестерпно важко. Ќеспод≥вано "ћ≥с¤чна н≥ч на ƒн≥пр≥" була продана пр¤мо в майстерн≥. ¬ один ≥з вих≥дних дн≥в про њњ ц≥ну запитав ¤кись морський оф≥цер. уњндж≥ не мав нам≥ру продавати картину ≥ сказав майже фантастичну на той час суму Ц 5 тис¤ч. ѕочувши ствердну в≥дпов≥дь, був здивований, але в≥дступатись було уже п≥зно. Ћише п≥сл¤ того, ¤к оф≥цер п≥шов, художник д≥знавс¤, що до нього нав≥дувавс¤ великий кн¤зь ост¤нтин. н¤зь не захот≥в розлучатис¤ з картиною ≥, в≥дбуваючи у всесв≥тню подорож морем, прихопив њњ з собою, щоби вона радувала його пресв≥тл≥ оч≥. уњндж≥ стало страшно в≥д думки, що картина пропаде: вона не витримаЇ р≥зких перепад≥в кл≥мату, морськоњ сол≥ ≥ вологи. ¬≥н к≥лька м≥с¤ц≥в не бравс¤ за пензл¤, переживав ≥ був переконаний, що разом ≥з картиною у нього вкрали п≥вжитт¤, не купили, а саме вкрали, бо без "ћ≥с¤чноњ ноч≥..." його нема, ¤к художника, що зникне в≥н, розтане на в≥ки-в≥чн≥ у туман≥ забутт¤ ≥ сл≥ду н≥¤кого не залишить на земл≥. уњндж≥ вир≥шив в≥дтворити найдорожчу картину у тому ж сюжет≥ ≥ в тих же фарбах, ¤к ≥ ран≥ше, ≥ тод≥ буде жити в≥чно. ¬≥д початку роботи над коп≥Їю "ћ≥с¤чноњ ноч≥..." ≥ до њњ остаточного завершенн¤ минуло два роки. ¬ологе, пропитане с≥ллю морське пов≥тр¤, звичайно, негативно вплинуло на склад фарб, ≥ пейзаж став темн≥ти. якщо пор≥вн¤ти два вар≥анти картини, ¤к≥ збер≥гаютьс¤ в –ос≥йському музењ ≥ ƒержавн≥й “реть¤ковськ≥й галерењ, то ц≥ в≥дм≥нност≥ впадають у в≥ч≥. јле с¤йво м≥с¤ц¤ передане ген≥альним уњндж≥ з такою силою, що, дивл¤чись на картину нав≥ть зараз, гл¤дач≥ п≥дпадають п≥д владу в≥чного ≥ Ѕожественного. ѕ≥сл¤ украњнських ночей уњндж≥ н≥чого кращого не написав, бо родом в≥н був з ”крањни, ≥ украњнськ≥ ноч≥ у нього були в кров≥, в≥н ними дихав ≥ в≥дчував њх кожною кл≥тинкою. ≤≤≤. ¬исновок —еред визначних людей, ¤кими ”крањна може гордитис¤ ≥ ¤к≥ достойно представл¤ють нашу крањну на св≥товому р≥вн≥, - постать јрхипа ≤вановича уњндж≥. ѕрийн¤то вважати його рос≥йським живописцем, але перш за все в≥н художник украњнський. уњндж≥ родом з ”крањни, вир≥с у њњ приморських степах, гордивс¤, що ”крањна - його земл¤, писав здеб≥льшого про ”крањну, що й принесло йому визнанн¤ ≥ славу, ≥ вс≥ його всесв≥тньо в≥дом≥ полотна, присв¤чен≥ природ≥ ”крањни, зокрема, "”крањнська н≥ч" ≥ "ћ≥с¤чна н≥ч на ƒн≥пр≥" - дух ”крањни, њњ краса ≥ чари, тому ми з впевнен≥стю можемо назвати ј. уњндж≥ украњнським художником. —воЇю щирою ≥ натхненною творч≥стю јрхип уњндж≥ прославив украњнське мистецтво ≥ вн≥с ц≥нний внесок в його скарбницю, створивши самобутн≥й жанр мистецтва Ц украњнський пейзаж. ”крањнськ≥ пейзаж≥ ј. ≤. уњндж≥ безумовно мали вплив на подальший розвиток украњнського пейзажного живопису. —воЇ найкраще вт≥ленн¤ естетика уњндж≥ знайшла у картинах —.¬асильк≥вського, ѕ. Ћевченка, ћ.“каченка, ћ.ѕимоненка. |
|
