|
|
(Veronese, Paolo) ВЕРОНЕЗЕ, ПАОЛО (1528-1588) - венеціанський художник пізнього Відродження. Справжнє ім'я - Паоло Кальярі (Cagliari) або Каліарі (Caliari). Веронезе відомий як майстер великих вівтарних картин, монументальних розписів, багатофігурних композицій, патріот Венеції, належить до блискучих колористів венеціанської школи. Веронезе народився у Вероні, в сем'ї скульптора Габриэле Кальяри і був племінником художника Антоніо Баділе. Їм він зобов'язаний своєю першою художньою освітою. Блискучий талант проявився в розписах на міфологічну тематику на віллі Соранцо біля Кастельфранко (нач. 1550-х). З цих роботіт можна зрозуміти, що Веронезе був знайомий з творами Рафаеля, Мікеланжело, Парміджаніно, Корреджо. У 1553 Веронезе приймає участь в роботах по роспису Палацу дожів у Венеції. Виконання цих замовлень принесли йому велику популярність. Живопис у Веронезе будувався на колориті, декоративних ансамблях, розписуючи стіни церков, палаців, вілл, вписуючи свій живопис в архітектуру в техніці фрески, застосування ним в розписах (особливо в плафонах) несподіваних ракурсів, сміливих просторових скорочень, розрахованих на те, що глядач дивиться на фігуру, зображену на стелі, вгорі. З 1557 по 1560 Веронезе виконує замовлення по оформленню бібліотеки Сан Марко 1560-і - період найбільшого розквіту творчості Веронезе. Його твори набувають світського характеру: він показує Венецію, архітектуру міста, сцени з життя; його персонажі наповнені гордовитою гідністю, розкішно одягнені в сучасні костюми. Часто художник звертається до зображення бенкетів, свят з великою кількістю людей, з прагненням до жанровости. Його картини легко сприймаються завдяки стрункості композиції. У знаменитій картині Весілля в Кані, написаній для трапезної монастиря Сан Джорджо Маджоре (1562-1563. Париж, Лувр), Веронезе зображує близько 130 фігур, поміщаючи видатних живописців (Тиціана, Тінторетто і навіть самого себе) серед бенкетуючих європейських правителів і музикантів. У першій половині 1560-х Веронезе виконав фрескові розписи плафонів, зведень, стін на віллі Мазер для сім'ї Барбаро. У 1580-х в творчості Веронезе з'являються нові риси. Декоративність, нарядна святковість змінюються стриманістю, простотою. Зникає велика кількість фігур, настрій стає стримано сумним. До цього ж часу відноситься найпишніша декоративна композиція майстра - Тріумф Венеції, плафон залу Великої Ради Палацу дожів (1580-1585). Міфологічні і алегоричні персонажі є сусідами з нарядними венеціанцями. Тут позначилися риси що передбачало мистецтво бароко 17 ст. Помер Веронезе в 1588 і був похоронений в церкві Сан Себастьяно. |
|
