|
До 1623 р. Веласкес працював в Севільї, писав сцени з народного побуту, героями яких були жебраки і служниці, бідні торговці і вуличні музиканти ("Сніданок", "Водоніс"). В цей же час він створює ряд картин на біблейські теми ("Христос в Емаусі", "Христос в будинку Марфи і Марії"). В 1623 р. Веласкес переїзджає в Мадрид і стає королівським живописцем. Він пише портрети королівських осіб і придворних; знайомиться з королівською колекцією живопису - картинами Рафаеля, Леонардо да Вінчі, Тиціана, Веронезе та інших великих майстрів. У 1627 р. Веласкес стає переможцем конкурсу серед придворних живописців, присвяченого історичній темі "Вигнання морисків з Іспанії в 1609 г". Як нагороду художник отримав посаду "хранителя королівських дверей", займати яку багато лицарів вважали за почесть. У серпні 1628 р. в Мадрид з дипломатичною місією прибув Пітер Пауел Рубенс. Продовж наступних дев'яти місяців живописці багато спілкувалися; Веласкес супроводжував Рубенса в усіх його поїздках і надав в розпорядження великого фламандця одну зі своїх майстерень. Саме Рубенс підказав Веласкесу сюжет картини "Вакх" ("П'яниці"), на якій художник зобразив бродяг, що бенкетують в товаристві Вакха і фавнів. Картина дуже сподобалася королю, він нагородив Веласкеса золотою медаллю і дав йому дозвіл на поїздку в Італію. У 1629-30 рр. Веласкес відвідав Італію. У Італії їм була написана багатофігурна композиція "Принесення Іакову одяг Йосипа". До цього ж періоду відноситься "Кузня Вулкана", міфологічна композиція, повна відчуття реального життя, - завдяки природності поведінки її декількох простодушних героїв. У 1634 р. Веласкес написав картину "Здання Бреди", яка стала одним з найзначніших творів європейського живопису в історичному жанрі. Веласкес був блискучим портретистом. Повернувшись в 1631 р. в Іспанію, він створює цілу галерею портретів, що зображують різних представників іспанського суспільства: кінні парадні портрети ("Кінний портрет герцога Оливареса", "Кінний портрет інфанта Балтасара Карлоса", "Кінний портрет Філіпа IV" ); мисливські портрети королівських осіб ("Філіп IV на полюванні"); поясні або погрудні зображення придворних, друзів, учнів ("Хуан Матеос", "Герцог Оліварес", "Пані з віялом"); серія портретів королівських інфантів ("Портрет інфанта Маргарити"). Мудра неупередженість і людяність Веласкеса втілилися в портретах королівських блазнів і карликів ("Портрет Хуана Австрійського", "Ель Прімо", "Ель Бобо з Корії"). У 1649 р. за дорученням короля Веласкес їде до Італії для ознайомлення з італійською Академією живопису і придбання картин для іспанського двору. Він відвідує північну Італію, Рим і Неаполь, де його приймають як знаменитість. У Римі художник виконує "Портрет Хуана Парехи", а також "Портрет папи Інокентія X". Завдяки цій роботі Веласкеса в 1650 р. приймають в Академію Св.Луки. В Італії художник виконує композицію "Венера перед дзеркалом" і два пейзажі "Вілла Медичі". В останні роки життя Веласкес написав дві свої найвідоміші свої роботи: "Меніни" ("Фрейліни"), в якій зображений приватний епізод придворного життя, і картину "Пряхи", на якій змальовано сцену в королівській майстерні килимів. На прикінці життя Веласкес був посвячений в кавалери почесного рицарського ордену Сант-Яго. Незадовго до смерті він побував на острові Файзамес, де займався приготуваннями до майбутнього вінчання інфанта Марії Терезії. Провівши тут понад два місяці, 60-тирічний художник захворів - у нього почалися проблеми з серцем. Діего Веласкес помер 6 серпня 1660 р., невдовзі після повернення в Мадрид. |
|
