|
На початку 1418 року приймає участь в оформленні капелли Герардіні в Санто Стефано аль Понте (Флоренція), а саме: виконанні вівтаря; декор двох інших капелл в Санто Стефано було доручено Амброджо ді Бальдезе, у якого Анджеліко навчався живопису; в мистецтві мініатюри його наставником був Сангвиньї. Завдяки виконанню Розп'яття для шпиталю Санта Марія Нуова в липні 1423 року, ім'я майстра стає відомим як "frate Giovanni di San Domenico di Fiesole" (брат Джованні з монастиря Caн Доменіко, що у Ф'єзолі). З 1429 року і надалі "frate Johannes Petri de Muscello" (брат Іоанн Петро з Муджелло) брав участь у зборах капітула братства Сан Доменико. Духовний сан не перешкоджав художній діяльності Анджеліко поза монастирем. 14 січня 1434 року разом з майстром Росселло ді Якопо був запрошений оцінювати роботи Біччі ді Лоренцо і Стефано д'Антоніо для церкви Сан Пікколо Маджоре. Художня майстерня Анджеліко залишалась в Сан Доменіко до 1440 року. В 1443 він працює синдіком монастиря - на посаді, що надає права контролю над фінансами. У другій половині 1445 року Анджеліко був запрошений до Риму папою Євгенієм IV. Влітку цього ж року звільнилась кафедра архієпископа Флоренції, у серпні Сіньорія запропонувала папі декілька кандидатів на звільнену посаду. Першим серед них був член родини Медичі Донато де Медичі, єпископ Пистойї, другим - помічник декана і канонік флорентійського собору Джованні ді Нероні ді Ніціо, третім - єпископ Ф'єзоле Беноццо Федеріги, четвертим - єпископ Вольтеррі Роберто Кавальканті, п'ятим - секретар Синьорії, канонік Андреа. З різних причин папа відхилив усі ці рекомендації, а через шість місяців назначив архієпископом Фра Антоніне П'єроцці. Кафедра архієпископа передавалась Анджеліко. Післе смерті Фра Анджеліко його згадують як про людину, здатну управляти єпархією і надавати поради папі з питань високих призначень, що свідчило про його духовний авторитет. У Римі Анджеліко перебував з 1446 по 1447 роки, повернувся у Флоренцію наприкінці 1449 року; десятого червня 1450 року його обирають наставником монастиря Сан Доменіко во Ф'єзоле. На деякий час ім'я Фра Анджеліко зникає в спогадах сучасників, знов зустрічаємо його лише в 1454 році в рекомендації, щодо виконання оцінки в Палаццо Приорів в Перуджі фресок або ним, або Фра Филиппе Ліппі, або Доменико Венеціано, тобто одним з трьох флорентійських живописців, мистецтво яких викликає захоплення й у наш час. Помер Фра Анджеліко в Римі у лютому 1455 року, за декілька тижнів до смерти свого благодійника й шанувальника - папи Миколи V. Свідки ствержують, що брат Джованні ніколи не ставав до роботи попередньо не помолившись. А якщо писав Розп'яття, сльози всякого разу бігли по його щокам, доброту і щирість його великої души бачимо в образі й розташуванні намальованих ним фігур. Художник шукав опору в Божому натхненні, віра в духовне проходить через всю його творчість. |
|
