 |
|  |
 |
|
| |
|
Королево - селище міського типу на лівобережжі р. Тиси у Виноградівському районі Закарпатської області. У 1974 р. науковці відкрили тут стоянку із залишками ашельської епохи раннього палеоліту. Були знайдені й вивчені кам'яні знаряддя праці тих часів та більш пізніх періодів - новокам'яної доби (IV-III тисячоліття до н.е.) та доби бронзи (II - І тисячоліття до н.е.). Крім поселень первісної людини, в околицях села були знайдені також і поселення раннього середньовіччя. В північно-східній частині Королева, біля підніжжя гори, яке й зараз має назву Городище, досліджене слов'янське поселення ІХ-Х століть. У ХІІ-ХШ ст. Королево вперше згадується в письмових угорських джерелах, так як землі Закарпаття з кінця XI століття входили до складу угорського королівства. Один із угорських королів, Іштван V, що правив у 1270-1272 роках, зводить на місці Городища дерев'яний мисливський будинок. З тих пір за поселенням закріпилась назва Кіральгаза (Будинок короля). Українська ж версія тої назви - Королево. На початку XIV ст. замок Нялаб витримує тривалу осаду військ короля Карла Роберта За його наказом сильно пошкоджений замок був знову відновлений. Для цього були запрошені італійські архітектори під керівництвом Аристотеля Фіораванті (він керував будівництвом Успенського собору в Московському Кремлі), які перебудували замок згідно вимогам часу й добудували декілька споруд, в т.ч. на південній стороні скали була побудована потужна кілевидна башта, яка суттєво підвищила ефективність оборони замка. Згідно з грамотою 1378 p., король Жигмонд передає замок і домінію "Нялаб" мараморошському жупану, волоському воєводі Дразі. Однак злякавшись росту впливу волоських воєвод, король Жигмонд І вже в кінці XIV ст. забирає у воєводи замок і домінію та передає їх барону Перені. Рід Драги затіяв судовий процес, який тягнувся ціле століття. Нащадки Драги процес програли, замок і домінія були закріплені за родом Перені. В XVI ст. Підкарпатська Русь та інші області Угорського королівства були охоплені селянським повстанням під керівництвом Дердя Дожі. У 1514 р. повстанці з Королева й околиць під керівництвом челядина барона Перені Дердя Кермеші напали на замок Нялаб, де знаходилась родина барона Перені. Володар замка Габор Перені в цей час був у Хусті, звідки поспішив на допомогу із загоном військ хустського гарнізону. Дізнавшись про це, повстанці спалили господарські будівлі навколо замка та пішли в гори. Починаючи ЗІ510 по 1516 р. частим гостем барона Перені в замісу Нялаб був професор Краківського університету Паулус Рутенус. За допомогою володаря замка, королівського скарбника, Паулус Рутенус в 1512 р починає видання творів угорського поета-гуманіста, хорвата за походженням Януса Паноніуса (1434- 1472), який з 1458 по 1466 р. був перським єпископом і королівським канцлером під час правління короля Матяша Гуняді (1458-1490). Володар замка Габор Перені загинув у битві з турками під Могачем у 1526 р. В замку залишилась його вдова Катерина Франгепан з дітьми. Вихователем дітей барона Перені на той час був Бенедек Комяті - уродженець сусіднього села Великі Комяти. У 1672 р., за наказом імператора Леопольда, королевський замок Нялаб був зруйнований і вже не відбудовувався. Каміння з його мурів пішло на будівництво осель місцевих жителів. У XVIII ст. село поступово розросталось. Збільшувалась кількість його жителів, потроху розвивались ремесла. 2 |
