 |  |  |
| | |
Микулинці (стара назва Микулин) - селище міського типу в Теребовлянському районі Тернопільської області на річці Сірет. У 2001 році населення становило 3 457 осіб. Перша писемна згадка про містечко Микулин - у "Повчанні" Володимира Мономаха 1096 р. У Лаврентіївському літописі "город Микулин" згадується три рази у зв'язку з князівськими міжусобицями. За однією з версій, назва селища походить від імені його засновника - воєводи князя Василька Микули. Згідно з іншою, вважається, що це містечко заснували ченці й побудували тут церкву святого Миколая. У другій половині XI століття поселення належало до Теребовельського, з 1140-х - до Галицького, з 1199 року - до Галицько-Волинського князівств. На той час Микулин був не тільки важливим населеним пунктом, через який проходив торгівельний шлях із Галича до Києва, а й ніби твердинею, що захищала від нападів зовнішніх ворогів. Після розпаду Галицько-Волинського князівства у 1387 році, містечко опинилося в складі Польського королівства. У 1202 р. поблизу Микулинців відбулася битва київського князя Рюрика Ростиславича з галицькими і володимирськими боярами. Наприкінці XV - першій половині XVI ст. на Микулинці почастішали напади татарських орд. У 1550 р. для захисту від ворогів власниця містечка графиня Ганна Йорданова збудувала на пагорбі над річкою мурований замок-фортецю, тим самим, в поєднанні з вигідним географічним положенням, посприявши зростанню поселення й збільшенню кількості населення. У 1595 р. Микулинці отримало статус міста із правом на З щорічні ярмарки і торги щовівторка. Жителі міста звільнялися від податків на 6 років. Приїжджим купцям дозволялося вести безмитну торгівлю. Потім власниками замка були Анна Синявська - дочка гетьмана Миколи Синявського. Згодом селище стало власністю Самуеля і Олександри Зборовських, з 1637 р. - Станіслава Конєцпольського, потім Мнішеків, Любарських, а з II половини XVII століття Потоцьких. Під час національно-визвольної війни 1648 - 1657 pp. фортеця зазнала руйнувань. У 1656 - 1657 роках на околицях Микулинців діяли загони опришків. У 1672 p., після 15-денної облоги замка, місто захопили війська султанської Туреччини під проводом І. Шишмана Турки захопили жінок, дітей та ремісників у полон. У 1758 р. польський король Август III затвердив за Микулинцями статус міста й надав йому магдебурзьке право. З 1792 р. - селище належало барону Конопку. На початку XIX ст. фортеця втратила своє оборонне значення. Власник містечка й навколишніх земель барон Ян Конопка, перебудувавши давні житлові приміщення, заснував у фортеці суконну фабрику, а на місці природних сірчаних джерел, виявлених недалеко від Микулинців, побудував грязову лікарню з пансіоном, де лікувалася знатна шляхта. 2 |
