удринц≥
 

           удринц≥ - село Ѕорщ≥вського району “ерноп≥льськоњ област≥, розташоване на правому берез≥ р≥чки «бруч. ѕерша писемна згадка в≥дноситьс¤ до к≥нц¤ XV ст. ” 1518 роц≥ поселенн¤ отримало м≥ськ≥ права.
          ѕоблизу села було знайдено пам'¤тки п≥вн≥чно-фрак≥йських племен, ¤к≥ в X ст. до н.е. засел¤ли «ах≥дне ѕод≥лл¤.
          «амок був побудований ≥з п≥сковику на початку XVII ст. польськими шл¤хтичами √ербуртами герба "ѕавенжа", тод≥ село було розташоване недалеко в≥д молдавського кордону, на татарському ¬олоському шл¤ху. ¬≥н розташовувавс¤ на плато високоњ крутоњ гори над р. «бруч. «а планом - це неправильний чотиригранник ≥з трьома кутовими баштами. ≤з трьох бок≥в був оперезаний природною перешкодою, утвореною г≥рським рельЇфом. Ќайб≥льш неприступною була сх≥дна сторона, над≥йно захищена обривистим схилом гори й р≥чкою б≥л¤ њњ п≥дн≥жж¤. ѕ≥вн≥чна сторона, звернена до плоског≥р'¤, була основним вузлом оборони, що була захищена штучним ровом, валом ≥ двома баштами, одна з ¤ких - чотирикутна за планом - була надворотньою.  рупн≥ розм≥ри й форма башт були максимально пристосован≥ дл¤ веденн¤ фронтального й флангового вогню. ƒругий в'њзд - у вигл¤д≥ арочного отвору знаходивс¤ в п≥вденн≥й ст≥н≥. ∆итлова буд≥вл¤ розташовувалас¤ уздовж сх≥дноњ ст≥ни замка.
          ” XVI-XVII ст. на замок часто нападали татари. ¬л≥тку 1648 року козацьк≥ загони п≥д проводом ћаксима  ривоноса та повстал≥ сел¤ни вигнали польський гарн≥зон ≥з кудринецького замка “урки також здобували замок у 1672 та 1694 роках.
          Ќа початку XVIII ст. замок було перетворено на резиденц≥ю √уменецьких. ” XVIII ст. в≥н був повн≥стю реконструйований.  ам'¤н≥ мури та вела в≥дремонтували, а до сх≥дноњ ст≥ни прибудували житловий будинок ≥з 6 к≥мнат.
          ƒвор¤нський р≥д √уменецьких зм≥нили нов≥ власники  оз≥бродськ≥, ¤к≥ перетворили кудринецьку фортецю на своЇр≥дний музей. —т≥ни палацу прикрасили родинн≥ портрети та старовинн≥ мебл≥. ‘рагменти кудринецькоњ колекц≥њ експонуютьс¤ зараз у залах “ерноп≥льського обласного краЇзнавчого музею.
          ƒо нашого часу збереглис¤: п≥вденна, зах≥дна й п≥вн≥чна ст≥ни; частина об'Їму п≥вденноњ п'¤тигранноњ башти на висоту трьох ¤рус≥в; п≥вн≥чно-зах≥дна шестигранна за планом три¤русна башта; частина надбрамноњ башти. ”с≥ башти мали в кладц≥ ст≥н пр¤мокутн≥ б≥йниц≥ й кубла в≥д балок м≥ж'¤русних перекритт≥в. ѕ≥дземний х≥д, що починавс¤ у п'¤тигранн≥й п≥вденн≥й башт≥, зараз засипаний кам≥нн¤м ≥ землею. Ѕ≥л¤ п≥вденноњ ст≥ни простежуЇтьс¤ аркопод≥бний прор≥з. ÷е - невелика хв≥ртка, ¤ку використовували дл¤ неспод≥ваних напад≥в на ворога. Ќеглибока впадина б≥л¤ шестигранноњ веж≥ вказуЇ на м≥сце, де колись була криниц¤. Ќайб≥льша довжина замка всередин≥ - 70 м., а ширина - 25 м. “овщина ст≥н складаЇ 1,5 м.

          Ћегенди

          √овор¤ть про нещасну д≥вчину-полон¤нку, ¤ку колись замурували живцем в одну з≥ ст≥н замка турки, з того часу њњ душа, не знаход¤чи спокою, начебто бродить тут ≥ там. ћ≥сцев≥ жител≥ стверджують, що дух д≥вчини можна побачити в ¤сн≥ м≥с¤чн≥ ноч≥.
          –озпов≥дають також, начебто власники замка залишили п≥сл¤ себе велик≥ скарби - ≥ там, де вони захован≥, п≥д ногами гуде земл¤.


23


 ”ѕ ЌјЌ”
Hosted by uCoz