 |
|  |
 |
|
| |
|
Межиріч - село Острозького району Рівненської області. Перша письмова згадка про село Межиріч зустрічається в грамоті Великого князя Литовського Вітовта, написаній 3 липня 1396 року в Луцьку. Він підтверджує своє попереднє надання князю Федору Острозькому міста Острог із прилеглими до нього землями, збільшуючи його кількома маєтками, серед яких був і Межиріч. З 1396 р. володарем села Межиріч став преподобний князь Федір Острозький, який у 1442 р. прийняв постриг у Києво-Печерському монастирі. У Межирічі був дерев'яний замок, укріплений земляними валами, поверх яких був поставлений частокіл із колод із загостреними верхами. Посеред замка стояла дерев'яна Троїцька церква, яка була основою нового монастиря. В середині XV століття, після пожеж, у храмі починається будівництво кам'яної церкви, що збереглася до наших днів. У 1605 році Межиріч офіційно отримує магдебурзьке право. У 1612 p., за наказом останнього представника роду Острозьких Януша (православне ім'я Іван - краківський каштелян, який прийняв католицизм), у місті почалися роботи по перебудові замка та церкви на францисканський монастир. До церкви прибудовували два двоповерхових корпуси з келіями. На зовнішніх кутах розташовувалися круглі триярусні башти з бійницями та конусоподібними дахами. У літописі 1708 р. Зафіксовано, що козацькі війська зруйнували місто панської резиденції та земляних валів. Пізніше Межиріч переходив від одних можновладців до інших. У 1866 році францисканський монастир реорганізували, а його костьол знову став православною церквою. У 1606-1610 роках під час перебудови замка на францисканський монастир, з північної та південної сторін церкви прибудовуються два однакових двоповерхових корпуса келій. По їх чотирьом зовнішнім кутам будуються круглі триярусні башти з конусоподібними дахами. На храмі були надбудовані оборонні галереї, монастирську територію по периметру оточили мурами з оборонними баштами, в яких розмістилися ключовидні бійниці для вогнепальної зброї. На сьогодні Межиріцький Троїцький монастир-фортеця (XV-XVII ст.) являється одним із найвидатніших архітектурних ансамблів, споруджених в Україні, в якому відображена волинська архітектура з елементами давньоруського будівництва й готико-ренесансного стилю XV-XVI ст. В інтер'єрі монастиря збереглися зовнішній вигляд келій, а також декілька цінних високомистецьких творів, зокрема ікона Богоматері (XVI ст.). Монастир оточують фортечні земляні вали заввишки 10-15 метрів, що, за планом, утворюють прямокутник. Вали й брами були збудовані наприкінці XVI століття як фундація князя Василя-Костянтина Костянтиновича Острозького. У 1779 р. був проведений католицький ритуал коронування ікони - на Божу Матір і Спасителя одягнули корони, виготовлені в Римі із золота й дорогоцінних металів. У 1866 році монастир передали православній церкві, імператриця Марія Федорівна подарувала іконі срібний оклад, прикрашений 12 смарагдами. Про чудотворність ікони свідчать вотиви, металеві бляшки, прикріплені з тильної сторони святині. Частково вони збереглися й донині. У 1991 році було відновлене чернече життя у Свято-Троїцькому чоловічому монастирі, а при православній обителі знову почало діяти Духовно-пасторське училище. 2 |
