 |
|  |
 |
|
| |
|
Скала-Подільська (до 1939 року - Скала-над-Збручем) - селище міського типу Борщівського району Тернопільської області. Розташоване на правому березі річки Збруч. У 2007 році населення становило 4 288 осіб. Поблизу Скали-Подільської виявлено археологічні пам'ятки голіградської групи фракійського гальштату давньоруської культури. Перша писемна згадка - у 1210 р. про те, як у місті Скала-над-Збручем було знищено татарами оборонний дерев'яно-земляний замок. У 1360-1370 pp. на його основі (укріплення XII ст.) князі Корятовичі, які правили Поділлям із 1331 p., збудували замок. Останній з Корятовичів - Федір Подільській, у 1395 році був вигнаний із своїх володінь Вітовтом Великим, князем Литовським, а замок у Скалі став державним. У 1516 році польський король Сигізмунд Старий (місто входило до складу Польщі) передав місто й фортецю у прижиттєве володіння кам'янецькому старості Станіславу Ланцкоронському. У 1518 р. Скала-Подільська отримала право на щотижневі торги по вівторках та щорічний ярмарок на свято Вознесіння Господнього та стала центром Скальського староства. Наступного року під час одного з татарських нападів місто й замок були спалені вщент. Ремонт відбувався за допомоги й за рахунок місцевих жителів, що з цього приводу були на 2 роки звільнені від сплати податків. Перебудова замку завершилась у 1536 р. Новий палац був уже кам'яний, бастіонного типу, що диктувалося найсучаснішими досягненнями фортифікаційного мистецтва. У 1538 році він був зруйнований волоською армією. Втім і на цей раз замок відбудували. На початку XVII ст. Скала витримала облогу турецької армії, захопити туркам її не вдалося. У другій половині XVII століття замок у Скалі став власністю семиградського князя Дьордя II Ракоці, втім на той час він повністю занепав. У 1672 році туркам, що захопили Поділля після Бучацького миру, дісталися фактично руїни колись грізної фортеці. У серпні 1648 року замок захопили козацько-селянські загони. У 1770 р. село охопила епідемія чуми. В середині XVIII ст. староста Скали Адам Тарло проводить ремонт оборонних мурів та вежі. В середині фортеці було відреставровано пишний палац із великими підвалами. Легенда замку На пагорбі між костьолом і замком стоїть велика церква, яку місцеві жителі називають Королівкою, неподалік від неї - колодязь. За переказами, ця церква - одна з найстаріших на Поділлі. Церква й колодязь лежали на "чорному шляху" зі Львова до Кам'янця, яким татари гнали полонених в ясир. Є легенда, що колись цим шляхом проходив король Данило з почтом - платити данину хану, і тут його застала зима. Слуги князя викопали колодязь, з якого брали воду. Саме тому церкву, що стоїть біля колодязя і називають Королівською, або Королівкою. 2 |
