|
“ворч≥сть цього видатного н≥дерландського живописц¤ залишаЇтьс¤ хвилюючою, загадковою ≥ дивно сучасною. „ерез чотири стол≥тт¤ п≥сл¤ його смерт≥ сюрреал≥сти нарекли Ѕосха "почесним професором кошмар≥в", вважаючи, що в≥н "представив картину вс≥х страх≥в свого часу ... вт≥лив ма¤чний св≥тогл¤д к≥нц¤ середньов≥чч¤, сповнене чар≥вництва ≥ чорт≥вн≥Е ". ” ньому вбачають попередника сюрреал≥зму, того, хто випередив час —альвадора ƒал≥, черпаючи своњ образи в сфер≥ п≥дсв≥домого; вбачають психопата, що страждав едиповим комплексом ≥ одержимого сексом. ѕрипускають, що в≥н був знайомий з практикою алх≥м≥њ, астролог≥њ, маг≥њ, сп≥ритизму, окультних наук, волод≥в мистецтвом застосуванн¤ галюциноген≥в, що викликають пекельн≥ баченн¤ ... ƒе¤к≥ з цих г≥потез дають ключ≥ до розум≥нн¤ його картин, ≥нколи суперечливих ≥, в ус¤кому раз≥, не трив≥альних. ƒивний п≥дх≥д художника до вир≥шенн¤ задач простору. ” великих фантасмагор≥¤х в≥н створюЇ ≥ невизначений прост≥р, в ¤кому безл≥ч рухомих ф≥гур вибудовано в горизонтальн≥ чи хвил¤ст≥ ланцюжки, що створють Їдиний передн≥й план. ” де¤ких босх≥вських картинах в≥дсутн¤ перспектива, але нав≥ть там, де вона Ї, художник дивитьс¤ на зображуваний св≥ту зверху, ¤к спостер≥гач. —в≥т Ѕосха так ≥ залишаЇтьс¤ невир≥шеною загадкою. ∆иттЇвий ≥ творчий шл¤х ≤Їрон≥ма (≤Їро) ван јкена нерозривно пов'¤заний з його р≥дним ’ертогенбосом - невеликим голландським м≥стечком поблизу бельг≥йського кордону, а в т≥ часи - одного з чотирьох головних м≥ст герцогства Ѕрабант. «ак≥нченн¤ його назви ≥ стало основою дл¤ псевдон≥му Ѕосх. ≤Їрон≥м народивс¤ близько 1460 р. у велик≥й родин≥ художник≥в. ∆ивописом займалис¤ д≥д Ѕосха ян ван јкен ≥ його брат, двоЇ д¤дьк≥в, батько - јнтон≥с ван јкен ≥ брат √ооссен, ¤кий в 1478 р. успадкував батьк≥вську майстерню. Mати походила з родини р≥зьб¤ра по дереву. ≤Їрон≥м був з дитинства оточений мистецьким середовищем, мабуть генетично унасл≥дував с≥мейнњ художньо-рем≥сничњ традиц≥њ. « дитинств≥ навчанн¤ Ѕосха проходили в художн≥х майстерн¤х н≥дерландських м≥ст ’арлем ≥ ƒелфт, де молодий художник ≥ познайом≥вс¤ з мистецтвом –ог≥ра ван дер ¬ейдена, ƒ≥рка Ѕоутса, √ертгена той —≥нт янса, вплив ¤ких в≥дчувавс¤ пот≥м в його творчост≥. ” 1480 р. Ѕосх повернувс¤ в ’ертогенбос вже в≥льним майстром-живописцем. ¬≥н уклав шлюб з јлейдою √ойартс ван дер ћеервенне (ћервей). ÷¤ д≥вчина з багатоњ ≥ знатноњ родини принесла чолов≥ков≥ сол≥дне стан, надавши йому право розпор¤джатис¤ њњ посагом на св≥й розсуд. Ўлюб ≤Їрон≥ма не був особливо щасливим (подружж¤ не мало д≥тей), але в≥н дав художнику матер≥альне благополучч¤, положенн¤ в сусп≥льств≥ ≥ незалежн≥сть: нав≥ть виконуючи замовленн¤, в≥н м≥г дозволити соб≥ писати так, ¤к вважав потр≥бним. ѕерш≥ в≥дом≥ його картини в≥днос¤тьс¤ до середини 1470-х рр. ≥ носили сатиричний характер. —творен≥ в 1475-1480гг. картини "—≥м смертних гр≥х≥в", "Ўлюб у ан≥", "‘окусник" та "¬идаленн¤ камен≥в дурост≥" ( "ќперац≥¤ дурост≥") нос¤ть ¤скраво виражений повчальний характер з елементами ≥рон≥њ та сатири. Ќе випадково ≥спанський король ‘≥л≥п II розпор¤дивс¤ пов≥сити "—≥м смертних гр≥х≥в" у спальн≥ своњй резиденц≥њ-монастир¤ в ≈скор≥ал≥, щоб на дозв≥лл≥ вдаватис¤ до роздум≥в про гр≥ховн≥сть людськоњ натури. ўе в≥дчуваЇтьс¤ невпевнен≥сть пензл¤ молодого художника, в≥н користуЇтьс¤ лише окремими елементами символ≥чноњ мови, ¤ка п≥зн≥ше заповнить вс≥ його твори. ўе нечисленн≥ сатиричн≥ риси ≥ в картинах "ќперац≥¤ дурост≥" ≥ "‘окусник", що висм≥юють людську нањвн≥сть, ¤кою користуютьс¤ шарлатани, в тому числ≥ ≥ в чернечому од¤з≥. √остр≥ше Ѕосх висм≥¤в церковник≥в у картин≥ " орабель дурн≥в" (1490-1500гг.), де п≥двипивша монашкa ≥ чернець горлан¤ть п≥сню в компан≥њ простолюдин≥в на тенд≥тному суденц≥, керованому блазнем. –≥зко засуджував розбещен≥сть духовенства, Ѕосх все ж навр¤д чи був Їретиком, ¤к стверджував сучасний н≥мецький мистецтвознавець ¬. ‘ренглер. ’оча св≥й шл¤х до ос¤гненн¤ Ѕога майстер шукав поза оф≥ц≥йною церквою. ” 1486-1487гг. художник вступив в Ѕратерство Ѕогоматер≥ в ’ертогенбос≥, засноване св≥тськими ≥ духовними ос≥бами. ÷е рел≥г≥йне братство було створено в 1318 роц≥, на основ≥ культу ƒ≥ви ћар≥њ; члени його займалис¤ благод≥йною та просв≥тницькою д≥¤льн≥стю. Ѕосх став почесним членом Ѕратства ≥ виконав р¤д роб≥т на замовленн¤ Ѕратерства: кольоровий в≥траж дл¤ капели в церкв≥ —в¤того ≤оанна, розпис ≥ позолоту в≥втар¤, картину з сюжетом "–озп'¤тт¤" та ≥н як член Ѕратерства Ѕогоматер≥ Ѕосх був, безсумн≥вно, знайомий з богословськоњ л≥тературою, знав жит≥¤ —в¤тих, опис њх погл¤д≥в. р≥м того, в≥н був об≥знаний з дос¤гненн¤ми сучасних йому наук, ц≥кавивс¤ алх≥м≥Їю, астролог≥Їю, народною медициною, психолог≥Їю, мав пон¤тт¤ про ≥нженерну ≥ буд≥вельну справи. јле найголовн≥ше - в≥н був знавцем народноњ мудрост≥: присл≥в'њв, загадок, притч. ќдним словом, ≤Їрон≥м Ѕосх був осв≥ченою людиною свого часу. ƒл¤ нас особливо важливо, ¤к в≥н використав своњ знанн¤ в створенн¤ фантастичних образ≥в. ќдним ≥з приклад≥в вт≥ленн¤ цих знань в художн≥ образи Ї тристулковий в≥втар, названий Ѕосхом "¬≥з с≥на". —южет його, мабуть, грунтувавс¤ на староњ н≥дерландськоњ присл≥в'њ: "—в≥т, - це копиц¤ с≥на, ≥ кожен намагаЇтьс¤ вхопити з нењ ск≥льки може". ÷е був перший великий тв≥р майстра зр≥лого пер≥оду, в ¤кому в≥н виступаЇ чудовим опов≥дачем, що об'Їднав основною темою безл≥ч ц≥кавих еп≥зод≥в ≥ символ≥в. ќсобливо багато загадок ≥ по сей день тањть в соб≥ босх≥вский триптих - "—ад земних насолод" (Ѕлизько 1510-1515гг.). ÷ентральна частина триптиха ¤вл¤Ї собою панораму фантастичного "саду любов≥", населеного безл≥ччю оголених ф≥гур чолов≥к≥в ≥ ж≥нок, небаченими тваринами, птахами ≥ рослинами. «акохан≥ безсоромно вдаютьс¤ до любовних ут≥х у водоймах, в неймов≥рних кришталевих спорудах, ховаютьс¤ п≥д шкуринками величезних плод≥в або в стулках раковини. „удова по живопису картина нагадуЇ ¤скравий килим, витканий з с¤ючих ≥ н≥жних фарб. јле це прекрасне баченн¤ оманливе, бо за ним ховаютьс¤ гр≥хи ≥ пороки, представлен≥ художником у вигл¤д≥ численних символ≥в, запозичених з народних пов≥р'њв, м≥стичноњ л≥тератури ≥ алх≥м≥њ. ѕершим спробував розшифрувати цей тв≥р ≥спанський ченць ‘реЇм …осип —≥гуенса (’осе де —≥гуенса), у 1605 р. ¬≥н вважав, що в твор≥ дано зб≥рний образ земного житт¤ людини, поглинутоњ гр≥ховними насолодами, ¤ка забула про первозданну красу втраченого раю ≥ тому приреченоњ на загибель в пекл≥. ’осе де —≥гуенса писав: "Ќа м≥й погл¤д, в≥дм≥нн≥сть м≥ж картинами цього художника та картинами вс≥х ≥нших майстр≥в пол¤гаЇ в тому, що ≥нш≥ прагнуть зобразити людину такою, ¤кою вона вигл¤даЇ зовн≥, лише Ѕосх маЇ достатньо мужност≥ зобразити людину зсередини". Ѕудучи людиною дуже осв≥ченою дл¤ свого часу, ориг≥нально м≥ркуючою, Ѕосх м≥г проникати в саму суть речей ≥ ¤вищ. “ому вс≥ його картини - це химерн≥ гротески з глибоким ф≥лософським п≥дтекстом. ќсобливо п≥дходить це визначенн¤ дл¤ твор≥в зр≥лого, б≥льш п≥знього часу творчост≥ художника ( "≤оанн ’реститель у роздумах", "ћолитва —в.≤ерон≥ма", "—в¤тий ≤оанн на ѕатмос≥", "—покуса —в¤того јнтон≥¤", "—трашний суд"). ” них так багато неоднозначного ≥ таЇмничого, що про Ѕосха дос≥ говор¤ть ¤к про людину, ¤ка побувала на —трашному суд≥. јле "виступаючи в своЇму мистецтв≥ ¤к мислитель, в≥н дививс¤ на св≥т очима художника". Ќоваторство живописноњ техн≥ки Ѕосха призводило сучасник≥в у захопленн¤ не менше, н≥ж винайден≥ ним образи. Ќа тл≥ сухуватого живопису б≥льшост≥ фламандських ≥ голландських художник≥в того часу, його картини вигл¤дали живими ≥ динам≥чними, фарби - соковитими, а мазок - швидким ≥ виразним. ¬≥н ум≥в писати н≥жними, прозорими в≥дт≥нками, створюючи тонк≥ колористичн≥ поЇднанн¤ ≥ блискуче ¤скрав≥ фарби. ќсобливо гарн≥ босх≥вськ≥ фони з зображенн¤м пейзаж≥в ≥ арх≥тектурних споруд. Ќайчаст≥ше це реальн≥ н≥дерландськ≥ ландшафти, ¤к≥ художник писав в околиц¤х свого земельного волод≥нн¤ в ќ≥ршоте, отриманого ним у 1484 р. в спадок в≥д родич≥в дружини. —творен≥ з великою майстерн≥стю ≥ достов≥рн≥стю, вони Ї такими ж "д≥йовими особами" його композиц≥й, ¤к ≥ персонаж≥. ћайстерне зображенн¤ ландшафт≥в зробило Ѕосха одним з основоположник≥в Ївропейськоњ пейзажного живопису. ¬ останн≥ роки житт¤ художник звертавс¤ виключно до сюжет≥в про ’риста ("ѕоклон≥нн¤ волхв≥в", "”в≥нчанн¤ терновим в≥нцем", "Ќесенн¤ хреста"). ” них в≥н плине в≥д зображенн¤ фантастичних чудовиськ пекла, але њм на зм≥ну прийшли реальн≥ образи кат≥в ≥ св≥дк≥в трагед≥њ - зл≥сних або байдужих, жорстоких або заздр≥сних - найб≥льш страшних босх≥вських фантаз≥й.") ” картин≥ "’ристос, що несе хрест", майстер ¤к би не в змоз≥ дивитис¤ на цю б≥снуватись. вакханал≥ю зла, тому зображуЇ себе з закритими очима. ÷е було останн≥м твором Ѕосха. ¬≥н помер у 1516 р. ≥ з почест¤ми похований 9 серпн¤ в р≥дному ’ертогенбосе. ¬ажко судити про те, наск≥льки художника розум≥ли сучасники. ¬≥домо лише, що за житт¤ Ѕосха його твори користувалис¤ широкою попул¤рн≥стю. Hаиб≥льшу ц≥кав≥сть до творчост≥ художника про¤вилас¤ в ≤спан≥њ та ѕортугал≥њ. “ам склалис¤ найб≥льш≥ колекц≥њ його полотен. ‘антастичн≥, страшн≥ сцени картин Ѕосха були близьк≥ й ц≥кав≥ сповненому рел≥г≥йних почутт≥в ≥спанському гл¤дачев≥. —ерйозне вивченн¤ творчост≥ Ѕосха почалос¤ на рубеж≥ XIX ≥ ’’ стол≥ть. ƒо цього часу в≥н був практично забутий, його ≥м'¤ майже не згадувалос¤ н≥ в енциклопед≥¤х, н≥ в п≥дручниках. ѕобратими-художники неначе не пом≥чали його, ≥ в ≥стор≥њ мистецтва ф≥гуру цього майстра довгий час замовчували або супроводжували суперечливим коментар¤ми. —ьогодн≥ Ѕосх визнаний неперевершеним винах≥дником образ≥в, чудовим колористом ≥ майстром, великою ≥ самобутньою особист≥стю, що розм≥рковуЇ про св≥т ≥ його суперечливу складн≥сть, про людину та њњ незахищен≥сть перед обличч¤м духовноњ ≥ ф≥зичноњ небезпеки. ј через п≥встол≥тт¤ п≥сл¤ смерт≥ Ѕосха з такими ж роздумами над долею людства прийде в мистецтво його, не менш видатний сп≥вв≥тчизник, - ѕ≥тер Ѕрейгель —тарший, щоб продовжити творчий пошук, розпочатий великим попередником. "—≥м смертних гр≥х≥в" - одна з найб≥льш ранн≥х в≥домих роб≥т Ѕосха. ¬она маЇ ¤скраво виражений повчальний характер з елементами ≥рон≥њ ≥ сатири. –озгл¤немо њњ детальн≥ше. ÷¤ робота маЇ досить складну структуру: п'¤ть р≥зного д≥аметру к≥л на темному тл≥, припускають, що це кришка столу - ст≥льниц¤, розписана майстром. «вичай розмальовувати ст≥льниц≥ був в той час досить поширеним. “акою роботою не гребували й ≥нщ≥ ≥менит≥ художники. ¬≥домо, наприклад, що найб≥льш ранн≥м твором великого н≥мц¤ √анса √ольбейна ћолодшого, що д≥йшов до нас, Ї розмальована ст≥льниц¤, ¤ка не зважаючи те що дуже пошкоджена, дос≥ збер≥гаЇтьс¤. –обота Ѕосха, про ¤ку ведемо мову, це один з найб≥льш виразних ≥ повчальних твор≥в Ѕосха, ¤кий забезпечено автором докладним раз"¤сненн¤м зм≥сту зображеноњ цитати з≥ —тарого «апов≥ту з книги "¬торозаконн¤". Ќакреслен≥ на розгорнутих суво¤х слова: зверху: "Ѕо вони народ, що втратив розум, ≥ немаЇ в них сенсу" "ќ, ¤кби вони розсудили, подумали про це, зрозум≥ли, що з ними буде!"(¬т.32:28-29); знизу: "Ћице ¤ —воЇ заховаю в≥д них, побачу, ¤кий њх к≥нець, бо вони покол≥нн¤ розбещене, д≥ти, що в них нема в≥ри." (¬т.32:20 ) - визначають тему цього твору. ” центр≥ - щось неначе всебачуче око. ” середин≥ - подоба з≥ниц≥, в ¤кому зображений ’ристос, сто¤чий в саркофаз≥. ’ристос все бачить, в≥н в центр≥ св≥ту, в≥н у центр≥ цього умовно зображеного ока. Ќижче напис: "Ѕережис¤, стережис¤, Ѕог бачить все". ÷е не око, але ¤вний нат¤к на нього. ¬себачуче око дивитьс¤ на все, але воно за неспов≥димих, незрозум≥лих дл¤ нас причин, не втручаЇтьс¤ в плин речей. ћуки ’риста - за гр≥хи людства - ви¤вл¤ютьс¤ чи не марними. ¬≥н вказуЇ на свою рану в боку, в≥н в черговий раз звертаЇтьс¤ до людей, але це заклик майже н≥хто не чуЇ. Ўирока смуга, що розгорнулась навколо ц≥Їњ кваз≥-з≥ниц≥ нагадуЇ райдужну оболонку. оло розкреслене промен¤ми, ¤к≥ трохи нагадують малюнок райдужноњ оболонки. ≤, нарешт≥, зовн≥, самоњ широкоњ смуги зображено с≥м д≥й, ¤к≥ символ≥зують с≥м смертних гр≥х≥в. ожен гр≥х позначений написом ≥ оброблений художником у вигл¤д≥ жанровоњ д≥њ. “аким чином, Ѕосх створив узагальнену картину людства, погрузлого в гр≥хах. ÷≥каво звернути увагу на те, що: ми традиц≥йно говоримо про с≥м гр≥х≥в, хоча, власне кажучи, це не гр≥хи, а вчинки - крад≥жка, вбивство або ≥нш≥ гр≥ховн≥ д≥¤нн¤ людини. —≥м смертних гр≥х≥в за католицькою традиц≥Їю - це, швидше, с≥м властивостей людини, њњ злочин≥в ≥ провин. —≥м гр≥х≥в, традиц≥йно, ¤к с≥м рис характеру, що призвод¤ть до цього, протисто¤ть семи чеснотам. “ри рел≥г≥йн≥ христи¤нськ≥ чесноти, чотири мирськ≥. “аким чином Ѕосх зображуЇ гр≥хи не звертаючись до в≥двол≥каючих образ≥в. ” Ѕосха ц≥ д≥њ довол≥ ж≥ттЇв≥ за зм≥стом, однак гротескн≥ по манер≥ зображенн¤. ƒал≥ сл≥дуЇ напис: представлен≥ с≥м смертних гр≥х≥в можуть згубити душу з њх пагубними назвами. ” ≤Їрон≥ма Ѕосха. якщо "читати" зг≥дно композиц≥¤м, в≥д "шостоњ години" супротив руху годинниковоњ стр≥лки: ’удожник знаходить дл¤ кожного з них зрозум≥лий, життЇвий приклад, показаний з насм≥шкою. ’удожник нагадуЇ люди, занурен≥й у повс¤кденн¤ звичних, буденних гр≥х≥в, повторюваних знову ≥ знову, що за злом нев≥дступно сл≥дуЇ в≥дплата. „отири кута картини прикрашен≥ д≥¤ми "чотирьох останн≥х речей" з ¤кими кожен зустр≥нетьс¤ наприк≥нц≥ житт¤ (за висловом пропов≥дник≥в того часу): ≤нш≥ першоджерела нашоњ б≥бл≥отеки: ѕочетный профессор кошмаров - »ероним Ѕосх. ќксана Ѕалазанова. |
|
јд
–ай
«ависть
ќбжорство
√ордын¤
”ныние
јлчность
√нев
ѕохоть
—мерть
—трашн≥й суд
»исус ’ристос
