ѕраво сл≥дуванн¤ в ”крањн≥ та ≥нших крањнах св≥ту
(де¤к≥ питанн¤ юридичного оформленн¤ права)
ќлена Ўтефан,
зав≥дувач в≥дд≥лу авторського права ≥ сум≥жних прав Ќƒ≤ ≥нтелектуальноњ власност≥ јѕрЌ ”крањни,
кандидат юридичних наук, доцент
∆урнал "“еор≥¤ ≥ практика ≥нтелектуальноњ власност≥", є 5, 2009
¬перше право сл≥дуванн¤ було введено у ‘ранц≥њ в закон≥ про авторське право ще у 1920 р. Ќаданн¤ права дольовоњ участ≥ стало спробою врахувати ≥нтереси художник≥в, скульптор≥в, ≥нших автор≥в художн≥х твор≥в. ѕраво сл≥дуванн¤ в≥д≥граЇ дл¤ автор≥в твор≥в роль компенсац≥њ. ¬оно р≥вноц≥нно прибутку, ¤кий автор художнього ≥ л≥тературного твору отримуЇ за оприлюдненн¤ цих твор≥в.
27 вересн¤ 2001 р. ™вропейським парламентом ≥ –адою ™вропейського —оюзу була прийн¤та ƒиректива 2001/84 ™— право сл≥дуванн¤ на користь автор≥в ориг≥нал≥в* твор≥в мистецтва (надал≥ - ƒиректива), ¤ка набрала чинност≥ у день њњ опубл≥куванн¤.
Ќеобх≥дн≥сть розробки та прийн¤тт¤ ц≥Їњ ƒирективи були викликан≥ дек≥лькома факторами, ¤к≥ знайшли своЇ в≥дображенн¤ у преамбул≥ ƒирективи.
ѕраво сл≥дуванн¤ вперше було передбачено Ѕернською конвенц≥Їю про охорону л≥тературних та художн≥х твор≥в (або так званим ѕаризьким јктом) в≥д 24 липн¤ 1971 р. —татт¤ 14 ter у частин≥ перш≥й зазначаЇ, що автор, а п≥сл¤ його смерт≥ - особи або установи, уповноважен≥ нац≥ональним законодавством, користуютьс¤ нев≥дчужуваним правом частковоњ участ≥ у кожному продажу твору (ориг≥налу твору мистецтва, ориг≥налу рукопису письменника або композитора), що сл≥дуЇ за першою його уступкою, зд≥йсненою автором твору.
” зв'¤зку з факультативн≥стю положень зазначеноњ статт≥ ѕаризького јкта Ѕернськоњ конвенц≥њ, крањни-члени —п≥втовариства под≥лилис¤ на дв≥ групи: т≥, що застосовують право сл≥дуван¤, ≥ т≥, що не застосовують.
” ‘–Ќ право сл≥дуванн¤ в≥др≥зн¤лось тим, що застосовувалось не лише у раз≥ продажу твор≥в мистецтва через дилер≥в у зв'¤зку ≥з в≥дсутн≥стю правових процедур застосуванн¤ цього права ≥, ¤к насл≥док, в≥дмовою дилер≥в платити ро¤лт≥ (оск≥льки вони не були продавц¤ми) ≥ приховуванн¤м ≥мен продавц≥в та покупц≥в (посилаючись на комерц≥йну таЇмницю). ” результат≥ судового процесу р≥шенн¤м ¬ерховного суду ‘–Ќ було встановлено що д≥лери можуть не називати ≥мен≥ покупц¤ лише у раз≥, ¤кщо вони самост≥йно сплат¤ть винагороду. ѕ≥зн≥ше правовий режим права сл≥дуванн¤ був доповнений положенн¤ми про: загальний обов'¤зок надати ≥нформац≥ю орган≥зац≥¤м колективного управл≥нн¤ (дл¤ захисту ≥нтерес≥в дилер≥в в≥д великоњ к≥лькост≥ ≥ндив≥дуальних запит≥в), розм≥р ро¤лт≥ (5% в≥д ц≥ни перепродажу), м≥н≥мальну ц≥ну продажу у розм≥р≥ 100 DM, починаючи з ¤коњ на продаж≥ поширюЇтьс¤ право сл≥дуванн¤.
” ѕортугал≥њ до об'Їкт≥в права сл≥дуванн¤ законодаство включало рукописи. —аме право сл≥дуванн¤ визначалось через пон¤тт¤ "surviving rights" «а автором закр≥плювалось право на отриманн¤ винагороди у розм≥р≥ 6% ¤к п≥сл¤ продажу ориг≥налу твору, так ≥ п≥сл¤ переданн¤ його права на тв≥р.
” ‘≥нл¤нд≥њ право сл≥дуванн¤ поширювалось на будь-¤кий профес≥йний або публ≥чний перепродаж твору мистецтва, за вин¤тком твор≥в арх≥тектури, фотограф≥чних твор≥в, предмет≥в народноњ творчост≥ та сер≥йного ≥ндустр≥ального дизайну. јналог≥чну сферу застосуванн¤ мало ≥ право сл≥дуванн¤ у Ўвец≥њ.
” таких державах, ¤к јвстр≥¤, ≤рланд≥¤, ¬елика Ѕритан≥¤, Ќ≥дерланди право сл≥дуванн¤ не було передбачене законодавством. ¬≥дсутн≥сть закр≥пленн¤ права сл≥дуванн¤ у нац≥ональних законодавствах зазначених крањн була пов¤зана з р≥шенн¤м суду ™— в об'Їднаних справах —-92/92 та —-326/92 "‘≥л ол≥нз та ≥нш≥" в≥д 20 жовтн¤ 1993 р. ” цьому р≥шенн≥ зазначалось, що виключн≥ права, ¤к≥ надаютьс¤ щодо л≥тературноњ та художньоњ власност≥, впливають на торг≥влю товарами ≥ послугами, а також на конкурентн≥ взаЇмов≥дносини у —п≥втовариств≥, ≥ те, що автори з держав-член≥в, у ¤ких не закр≥плене право сл≥дуванн¤, можуть вимагати застосуванн¤ до них такого самого режиму на територ≥њ т≥Їњ держави-члена, ¤кий ц¤ держава застосовуЇ до власних громад¤н. “ак, в јвстр≥њ п≥д час реформи «акону про авторське право у сфер≥ л≥тератури ≥ мистецтва та про сум≥жн≥ права 1994 р., у «акон не була введена норма про право сл≥дуванн¤ через небажанн¤ надати таке право вих≥дц¤м ≥з ≥нших держав. ¬ище зазначене р≥шенн¤ суду ™— в результат≥ стало суттЇвою перепоною дл¤ гармон≥йного ≥снуванн¤ твор≥в мистецтва на територ≥њ —п≥втовариства.
” —Ўј перешкодою дл¤ закр≥пленн¤ на законодавчому р≥вн≥ права сл≥дуванн¤ Ї система права "соруright", а також економ≥чна невиг≥дн≥сть впровадженн¤ права сл≥дуванн¤. ¬иключенн¤ становить законодавство штату ал≥форн≥¤, у ¤кому ще в 1976 р. був прийн¤тий «акон про пропорц≥йн≥ в≥драхуванн¤ при перепродажу.
“аке становище призвело до того, що основний обс¤г торгoвельного обороту розпод≥л¤вс¤ м≥ж крањнами, де право сл≥дуванн¤ або взагал≥ не передбачалось нац≥ональним законодавством, або його правовий статус був ф≥кц≥Їю. ” крањнах, в ¤ких право сл≥дуванн¤ було закр≥плено в нац≥ональному законодавств≥, ≥снувала проблема пов'¤зана з р≥зними ставками в≥драхувань. ѕерший спос≥б передбачав в≥драхуванн¤ ставок залежно в≥д п≥двищенн¤ ц≥ни твору при кожному його продажу ≥ вираховувавс¤ ≥з р≥зниц≥ м≥ж попередньою ≥ наступними ц≥нами продажу. «а другим способом вирахуванн¤ в≥дбувалос¤ на п≥дстав≥ ц≥ни кожного продажу твору. ¬одночас, незалежно в≥д способу вирахуванн¤, встановлювалис¤ граничн≥ ц≥ни, у випадку перевищенн¤ ¤ких право сл≥дуванн¤ не виникало.
«азначен≥ в≥дм≥нност≥ у правовому регулюванн≥ права сл≥дуванн¤ у крањнах-членах ™— негативно впливали на внутр≥шн≥й ринок об≥гу товар≥в мистецтва. ѕраво сл≥дуванн¤ - серйозний фактор впливу на конкуренц≥ю ¤к на р≥вн≥ —п≥втовариства, так ≥ на загальносв≥товому р≥вн≥, оск≥льки природньо породжуЇ б≥льш витратн≥ умови дл¤ продавц≥в твор≥в мистецтва [1].
ƒиректива мала на мет≥ в≥дновленн¤ порушених принцип≥в конкуренц≥њ, п≥двищенн¤ обс¤г≥в куп≥вл≥-продажу всередин≥ —п≥втовариства, створенн¤ юридичноњ основи дл¤ забезпеченн¤ функц≥онуванн¤ сп≥льного ринку твор≥в мистецтва, впровадженн¤ Їдиних ставок в≥драхувань ≥ п≥дход≥в до њх визначенн¤, закр≥пленн¤ державами-членами —п≥втовариства права сл≥дуванн¤ на р≥вн≥ своњх нац≥ональних законодавств ≥ вир≥шенн¤ в≥дпов≥дними органами ™— питанн¤ гармон≥зац≥њ правового регулюванн¤ права сл≥дуванн¤.
ƒо прийн¤тт¤ ц≥Їњ ƒирективи ™вропейська ом≥с≥¤ у 1992 р. опубл≥кувала "ѕродовженн¤ «еленоњ книги - програма роботи ом≥с≥њ у галуз≥ авторського права ≥ сум≥жних прав"; 14 лютого 1994 р. була прийн¤та ƒиректива 95/5/™—, ¤кою врегульовувались питанн¤ оподаткуванн¤ на додану варт≥сть винагороди авторам, були проведен≥ досл≥дженн¤ юридичних та економ≥чних аспект≥в права сл≥дуванн¤ з урахуванн¤м специф≥ки ринку твор≥в мистецтва, закладених в основу ц≥Їњ ƒиректви, проект ¤коњ був представлений ™вропейською ом≥с≥Їю ™вропейському ѕарламенту у травн≥ 1996 року.
” ѕреамбул≥ ƒирективи визначаЇтьс¤ правовий статус права сл≥дуванн¤. “ак право сл≥дуванн¤ Ї нев≥д'Їмною частиною авторського права та суттЇвою прерогативою автор≥в, а також њх гарант≥Їю адекватного та стандартного р≥вн¤ захисту (п. 4 ѕреамбули). ѕраво сл≥дуванн¤ у сфер≥ авторського права Ї таким, що не може передаватис¤ або в≥дчужуватис¤, та правом, ¤ким користуютьс¤ автор ориг≥налу твору образотворчого мистецтва та скульптури, що задовольн¤Ї економ≥чний ≥нтерес у раз≥ подальших перепродаж≥в твору (п. 1 ѕреамбули). ѕризначенн¤ права сл≥дуванн¤ пол¤гаЇ у тому, щоб гарантувати авторам твор≥в образотворчого мистецтва та скульптури певну частку в економ≥чн≥й привабливост≥ њхн≥х ориг≥нал≥в твор≥в мистецтва (п. 3 ѕреамбули).
якщо пор≥вн¤ти визначенн¤ правового статусу права сл≥дуванн¤, закр≥пленого у ƒиректив≥ з в≥дпов≥дними положенн¤м нац≥онального законодавства у сфер≥ авторського права можна д≥йти висновку що в≥дбуваЇтьс¤ зб≥г у п≥дходах щодо визначенн¤ права сл≥дуванн¤. “ак, п≥д правом сл≥дуванн¤ розум≥Їтьс¤ право автора на свою частку доход≥в в≥д кожного наступного продажу ориг≥налу художнього твору, а також ориг≥налу рукопису л≥тературного твору. “аке визначенн¤ права сл≥дуванн¤ випливаЇ ≥з зм≥сту ст. 448 ÷ ”крањни. ƒо набутт¤ чинност≥ ÷ ”крањни в ст. 27 «акону ”крањни "ѕро авторське право ≥ сум≥жн≥ права" право сл≥дуванн¤ закр≥плювалос¤ лише за авторами твор≥в образотворчого мистецтва та спадкоЇмц¤ми автор≥в цих твор≥в. «г≥дно ж ≥з ч. 2 ст. 448 ÷ ”крањни право сл≥дуванн¤ може переходити й до спадкоемц≥в цих спадкоЇмц≥в до сплину строку чинност≥ майнових прав на тв≥р.
ѕредметом права сл≥дуванн¤ Ї матер≥ал≥зований тв≥р, тобто р≥ч, у ¤к≥й вт≥лено тв≥р, що охорон¤Їтьс¤ (п. 2 ѕреамбули).
Ќац≥ональним законодавством у сфер≥ авторського права закр≥плено положенн¤, в≥дпов≥дно до ¤кого твори Ї об'Їктами авторського права ¤к оприлюднен≥, так ≥ неоприлюднен≥, виражен≥ в будь-¤к≥й об'Їктивн≥й форм≥, незалежно в≥д призначенн¤ ≥ обс¤гу твору (ст. 433 ÷ ”крањни та ст. 8 «акону ”крањни "ѕро авторське право ≥ сум≥жн≥ права"). “обто вимога щодо вт≥ленн¤ твору у матер≥альний нос≥й нац≥ональним законодавцем виконана.
ƒержави-члени передбачають на користь автора ориг≥нального твору мистецтва право сл≥дуванн¤, що визначаЇтьс¤ ¤к нев≥дчужуване право, в≥д ¤кого автор не може в≥дмовитись, нав≥ть заздалег≥дь, та ¤ке передбачаЇ отриманн¤ ро¤лт≥ в≥д ц≥ни продажу за умови будь-¤ких перепродаж твору п≥сл¤ першого зд≥йсненн¤ автором в≥дчуженн¤ твору. ѕри цьому це правило застосовуЇтьс¤ до вс≥х д≥й з перепродажу, у ¤ких беруть участь ¤к продавц≥, продавц≥ або посередники - профес≥йн≥ представники ринку мистецтва, так≥ ¤к аукц≥они, художн≥ галерењ та взагал≥ будь-¤к≥ торговц≥ творами мистецтва (п.п. 1, 2 ст. 1 ƒирективи). ѕри цьому продавцем сл≥д вважати особу або п≥дприЇмство, в≥д ≥мен≥ ¤ких в≥дбуваЇтьс¤ продаж (п. 25 ѕреамбули).
¬ище зазначене положенн¤ ƒирективи передбачаЇ, що право сл≥дуванн¤ обмежуЇтьс¤ випадками публ≥чного продажу таких твор≥в. ÷ей висновок п≥дтверджуЇтьс¤ п. 18 ѕреамбули, в ¤кому зазначаЇтьс¤, що право сл≥дуванн¤ не розповсюджуЇтьс¤ на так≥ випадки перепродажу, що в≥дбуваютьс¤ безпосередньо м≥ж особами, ¤к≥ виступають ¤к приватн≥ особи без участ≥ профес≥йних представник≥в ринку мистецтва. ѕраво сл≥дуванн¤ не розповсюджуЇтьс¤ й на операц≥њ з перепродажу особами, ¤к≥ виступають ¤к приватн≥ особи, некомерц≥йним музе¤м, в≥дкритим дл¤ публ≥ки (п. 18 ѕреамбули).
Ќац≥ональне законодавствоу ст. 27 «акону ”крањни "ѕро автрське право ≥ сум≥жн≥ права" м≥стить под≥бне ƒиректив≥ положенн¤ ≥ передбачаЇ, що автор твору користуЇтьс¤ щодо проданих ориг≥нал≥в твор≥в правом на одержанн¤ в≥дсотк≥в в≥д ц≥ни кожного наступного продажу твору через аукц≥он, галерею, салон, крамницю тощо, що набуваЇтьс¤ за першим його продажем, зд≥йсненим автором твору. ¬иплата винагороди у цьому випадку зд≥йснюЇтьс¤ через аукц≥они, галерењ, салони, крамниц≥ тощо. —л≥д зазначити, що перел≥к профес≥йних представник≥в ринку мистецтва м≥ститьс¤ лише у «акон≥ ”крањни "ѕро авторське право ≥ сум≥жн≥ права", натом≥сть ÷ ”крањни обмежуЇтьс¤ загальною фразою, що в≥дсоток в≥д продажу сплачуЇтьс¤ продавцем (ч. 1 ст. 448). “ому було б доц≥льно узгодити положенн¤ ÷ ”крањни ≥з «аконом ”крањни "ѕро авторське право ≥ сум≥жн≥ права", оск≥льки положенн¤ останнього б≥льшою м≥рою узгоджен≥ з положенн¤ми ƒирективи.
«азвичай право сл≥дуванн¤ засто-свуЇтьс¤ при публ≥чному продажу ориг≥нал≥в твор≥в образотворчого мистецтва на аукц≥онах, а також через комерсант≥в або комерц≥йних агент≥в (наприклад в Ќ≥меччин≥, Ѕол≥в≥њ, ≤спан≥њ, ‘ранц≥њ). ¬ ≥нших крањнах законодавством з авторського права передбачаЇтьс¤, що право сл≥дуван¤ може бути застосоване до будь-¤кого виду продаж≥в або в≥дчужень (наприклад в Ѕразил≥њ ≥ ”ругвањ). Ќеобх≥дно також звернути увагу й на те, що у б≥льшост≥ крањн-член≥в —п≥втовариства ро¤лт≥ сплачуЇтьс¤ продавцем, проте, наприклад, в ”горщин≥ обов'¤зок сплачувати ро¤лт≥ закр≥плений за покупцем [2].
ƒержави-члени —п≥вдружност≥ у своЇму нац≥ональному законодавств≥ можуть передбачити, що право сл≥дуванн¤ не застосовуЇтьс¤ до операц≥й з перепродажу, ¤кщо тв≥р було придбано продавцем безпосередньо у автора менше ¤к за три роки до перепродажу ≥ ц≥на перепродажу не перевищуЇ 10000 Ївро (п. 3 ст. 1 ƒирективи).
ќбмежанн¤ права сл≥дуванн¤ може бути використане у раз≥ особливоњ ситуац≥њ, коли художн≥ галерењ купують твори безпосередньо у автора, тому держави-члени —п≥вдружност≥ повинн≥ передбачити у своЇму нац≥ональному законодавств≥ можлив≥сть зв≥льн¤ти в≥д права сл≥дуванн¤ операц≥њ з перепродажу зазначених твор≥в, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ прот¤гом трьох рок≥в п≥сл¤ першоњ куп≥вл≥. ƒл¤ врахуванн¤ ≥нтерес≥в автора твору сл≥д обмежити цей вин¤ток операц≥й з продажу, у ¤ких ц≥на перепродажу не перевищуватиме 10000 Ївро. (п. 18 ѕреамбули).
Ќац≥ональне законодавство ”крањни не м≥стить обмежень щодо застосуванн¤ права сл≥дуванн¤. ƒоц≥льно було б у нац≥ональному законодавств≥, в ≥нтересах сусп≥льства, передбачити обмеженн¤ щодо перепродажу твор≥в некомерц≥йними музе¤ми.
–о¤лт≥ повинно сплачуватись продавцем. ƒержави-члени на р≥вн≥ свого нац≥онального законодавства можуть передбачити, що обов'¤зок щодо виплати ро¤лт≥ самост≥йно або сол≥дарно з продавцем покладати-метьс¤ на одну з ф≥зичних чи юридичних ос≥б, ¤ка не Ї продавцем (п. 4 ст. 1 ƒирективи).
¬ищевикладене положенн¤ ƒирективи украњнським законодавством з авторського права не враховано.
” ѕреамбул≥ ƒирективи неодна-разово зазначалось, що право сл≥дуванн¤ поширюЇтьс¤ на ориг≥нали твор≥в мистецтва чи скульптури. ” той же час, ƒиректива м≥стить перел≥к об'Їкт≥в, ¤к≥ об'Їднуютьс¤ терм≥ном "ориг≥нал твору мистецтва". “ак, п≥д ориг≥налом твору мистецтва розум≥ютьс¤ твори образотворчого мистецтва чи склульптури, так≥ ¤к картини, колаж≥, живопис, малюнки, гравюри, естампи, л≥тограф≥њ, скульптури, килимов≥, керам≥чн≥ вироби, вироби ≥з скла та фотограф≥њ за умови, що вони Ї ориг≥нальними творами автора або прим≥рники (екземпл¤ри) твор≥в, ¤к≥ вважаютьс¤ ориг≥нальними творами мистецтва. ѕри цьому прим≥рники (екземпл¤ри) твор≥в мистецтва можут визнаватис¤ ориг≥налами твору мистецтва за умови, що вони були виготовлен≥ в обмежен≥й к≥лькост≥ самим автором або п≥д його кер≥вництвом. ѕод≥бн≥ прим≥рники (екземпл¤ри) повинн≥ бути пронумерован≥, п≥дписан≥ або ≥ншим належним чином засв≥дчен≥ автором (ст. 2 ƒирективи). ¬одночас, право сл≥дуванн¤ не поширюЇтьс¤ на ориг≥нали рукопис≥в письменник≥в ≥ композитор≥в (п. 19 ѕреамбули).
—л≥д зазначити, що нац≥ональний законодавець дещо по-≥ншому п≥д≥йшов до визначенн¤ об'Їкт≥в права сл≥дуванн¤, а визначаючи њх, був непосл≥довним, що спричинило певну неузгоджен≥сть норм права. “ак, ст. 448 ÷ ”крањни використовуЇ терм≥ни "художн≥й тв≥р" та "рукопис л≥тературного твору", а ст. 27 «акону ”крањни "ѕро авторське право ≥ сум≥жн≥ права" об'Їктом права сл≥дуванн¤ називаЇ "тв≥р образотворчого мистецтва". јнал≥з законодавства з авторського права даЇ п≥дстави стверджувати, що нормативну визначен≥сть д≥став лише терм≥н "тв≥р образотворчого мистецтва" (скульптура, картина, малюнок, гравюра, л≥тограф≥¤, тв≥р художнього (у тому числ≥ сцен≥чного) дизайну тощо). ўодо нормативного закр≥пленн¤ терм≥н≥в "художн≥й тв≥р" та "рукопис л≥тературного твору", нац≥ональне законодавство з ≥нтелектуальноњ власност≥ в≥дпов≥дних норм не м≥стить. ” зв'¤зку з цим, на практиц≥ виникають запитанн¤, що саме сл≥д розум≥ти п≥д цими терм≥нами. ¬≥дпов≥дно до Ѕернськоњ конвенц≥њ про охорону л≥тературних ≥ художн≥х твор≥в терм≥н л≥тературн≥-та художн≥ твори "охоплюЇ" вс≥ твори в галуз≥ л≥тератури, науки ≥ мистецтва.
ѕ≥д л≥тературними творами розум≥ютьс¤ будь-¤к≥ ориг≥нальн≥ письмов≥ твори художнього, публ≥цистичного ≥ прикладного характеру. “в≥р може вважатис¤ л≥тературним нав≥ть у випадках, коли в≥н мало чим нагадуЇ художню л≥тературу або мистецтво, наприклад дов≥дники, техн≥чн≥ ≥нструкц≥њ тощо. ƒо л≥тературних твор≥в в≥днос¤тьс¤ л≥тературн≥ та режисерськ≥ сценар≥њ, л≥брето, тексти з музичними творами, статт≥ у газетах ≥ журналах, щоденники, листи. ¬≥дпов≥дно до ст. 433 ÷ ”крањни до л≥тературних твор≥в в≥днос¤тьс¤ й комп'ютерн≥ програми та звичайн≥ бази даних у вигл¤д≥ зб≥рник≥в. ¬иход¤чи ≥з викладеного, можна зробити припущенн¤, що законодавець, визначаючи об'Їкти права сл≥дуванн¤ так≥ ¤к "художн≥й тв≥р" та "рукопис л≥тературного твору", навр¤д чи мав на уваз≥ ориг≥нали комп'ютерних програм чи баз даних. “ому доц≥льно було б внести зм≥ни у ст. 448 ÷ ”крањни, зам≥нивши терм≥н "художн≥й тв≥р" на "тв≥р образотворчого мистецтва".
Ќевир≥шеними дл¤ нац≥онального законодавства залишилис¤ питанн¤ "нетрадиц≥йних" вид≥в твор≥в образотворчого мистецтва, таких ¤к килимов≥, керам≥чн≥ вироби, вироби ≥з скла та фотограф≥њ, а також розповсюдженн¤ права сл≥дуванн¤ на коп≥њ твор≥в мистецтва. ” б≥льшост≥ крањн св≥ту коп≥њ твор≥в мистецтва визнаютьс¤ самост≥йними об'Їктами охорони. “ому доц≥льно було б у нац≥ональному законодавств≥ визначити правовий статус коп≥й твор≥в мистецтва, а також розповсюдити право сл≥дуванн¤ на авторськ≥ коп≥њ твор≥в мистецтва, прир≥вн¤вши њх до ориг≥нал≥в.
ƒержави-члени —п≥втовариства у своњх нац≥ональних законодавствах можуть встановлювати м≥н≥мальний р≥вень ц≥ни продажу ориг≥нал≥в твор≥в мистецтва, на ¤к≥ буде поширюватись право сл≥дуванн¤. “ака м≥н≥мальна ц≥на продажу у будь-¤кому раз≥ не може перевищувати 3000 Ївро (ст. 3 ƒирективи).
“акож ƒиректива встановлюЇ шкалу ставок ро¤лт≥: 4% в≥д ц≥ни продажу до 50000 Ївро; 3% в≥д ц≥ни продажу в≥д 50000,01 Ївро до 200000 Ївро;1%в≥д ц≥ни продажу в≥д 200000,01 Ївродо350000 Ївро; 0,5% в≥д ц≥ни продажу в≥д 350 000,01 Ївро до 500000 Ївро; 0,25% в≥д ц≥ни продажу, що перевищуЇ 500000 Ївро. ѕроте загальний розм≥р ро¤лт≥ не може перевищувати 12500 Ївро. ¬ той же час, крањни-члени —п≥втовариства у своњх нац≥ональних законодавствах можуть встановити й 5% в≥д ц≥ни продажу до 50000 Ївро, а не 4%. ” випадках коли м≥н≥мальна ц≥на продажу Ї нижчою за 3000 Ївро, держави-члени у своЇму нац≥ональному законодавств≥ повинн≥ встановити ставку ро¤лт≥, що застосовуЇтьс¤ до ц≥ни продажу, нижчоњ за 3000 Ївро, при цьому така ставка не можу бути нижчою 4% (ст. 4 ƒирективи).
÷≥ни продажу, в≥д ¤ких встановлюютьс¤ ставки в≥драхувань, Ї валовими ц≥нами без податкових в≥драхувань (ст. 5 ƒирективи).
«аконодавство ”крањни встановлюЇ лише одну ставку в≥драхувань у розм≥р≥ 5%, незалежно в≥д ц≥ни продажу (ч. 1 ст. 27 «акону ”крањни "ѕро авторське право ≥ сум≥жн≥ права", ч. 1 ст. 488 ÷ ”крањни), що суттЇво в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д положень ƒирективи. ƒоц≥льно було б ун≥ф≥кувати в нац≥ональне законодавство з авторського права ставки в≥драхувань у в≥дсотках залежно в≥д ц≥ни продажу ориг≥нал≥в твор≥в мистецтва, ¤к це передбачено у ƒиректив≥. ѕод≥бн≥ зм≥ни нац≥онального законодавства з авторського права стали б правовою п≥дставою дл¤ формуванн¤ збалансованого ринку мистецтва ”крањни з крањнами-чле-нами ™— щодо куп≥вл≥-продажу твор≥в мистецтва.
ѕор¤док розрахунк≥в у р≥зних крањнах св≥ту зд≥йснюЇтьс¤ по-р≥зному ≥ можна вид≥лити так≥ системи розрахунк≥в:
1) виплата винагороди у вигл¤д≥ певного в≥дсотка в≥д кожноњ новоњ ц≥ни продажу без будь-¤ких податкових в≥драхувань. Ќаприклад, у Ѕол≥в≥њ, на ‘≥л≥п≥нах розм≥р винагороди складаЇ 5% в≥д загальноњ ц≥ни кожного наступного продажу, в ѕортугал≥њ - 6% в≥д загальноњ ц≥ни продажу (п≥сл¤ в≥драхувань витрат на рекламу або презентац≥њ та ≥нш≥ аналог≥чн≥ д≥њ, пов'¤зан≥ з рекламою ≥ продажем твор≥в). ” Ѕельг≥њ ставки винагороди належать до прогресивних (в≥д 2% до 6%) ≥ залежать в≥д ц≥ни продажу твор≥в, починаючи в≥д суми в 50000 бельг≥йських франк≥в розм≥р винагороди складаЇ 4%).;
2) виплата винагороди у вигл¤д≥ певного в≥дсотка в≥д ц≥ни продаж≥в за умови, що вона вище певноњ суми. Ќаприклад, у ‘ранц≥њ розм≥р винагороди складаЇ 3% в≥д ц≥ни перепродажу починаючи з 15 Ївро (за станом на 2005 р.), в Ќ≥меччин≥ - 5% в≥д ц≥ни продажу, ¤кщо вона перевищуЇ 51 Ївро;
3) виплата винагороди у вигл¤д≥ певного в≥дсотка в≥д доданоњ вартост≥ у випадках перепродажу твор≥в за ц≥ною, ¤ка перевищуЇ-попередню. ÷ей спос≥б може ви¤витись найб≥льш справедливим, проте, при його реал≥зац≥њ виникають певн≥ складнощ≥, а саме: автори твор≥в образотворчого мистецива ≥ њх правонаступники повинн≥ знати ≥ мати змогу довести за ¤кою ц≥ною був зд≥йснений перший продаж ориг≥налу твору ≥ наступн≥ перепродаж≥. ÷е можливо лише за умови, ¤кщо автори, а згодом ≥ њх правонаступники отримали ≥ зберегли документи, ¤к≥ п≥дтверджують ц≥ну кожного продажу, до того ж вони мають бути об≥знан≥ в бугалтер≥њ. —кладнощ≥ щодо реал≥зац≥њ ц≥Їњ системи обраховувань п≥дтверджуЇ й той факт, що њњ не змогли реал≥зувати нав≥ть т≥ крањни, ¤к≥ њњ прийн¤ли (наприклад Ѕразил≥¤, „≥л≥, ѕортугал≥¤). Ћише т≥ крањни, ¤к≥ у своЇму нац≥ональному законодавств≥ передбачили в≥драхуванн¤ у вигл¤д≥ певного в≥дсотка безпосередньо в≥д ц≥ни перепродажу ≥ де цим займаютьс¤ орган≥зац≥њ колективного управл≥нн¤, змогли ефективно на практиц≥ реал≥зувати право сл≥дуванн¤ [3]. –о¤лт≥ сплачуЇтьс¤ авторов≥ твору та його спадкоЇмц¤м п≥сл¤ смерт≥ автора. ƒержави-члени —п≥втовариства у своњх нац≥ональних законодавствах можуть передбачити обов'¤зкове або необов'¤зкове колективне управл≥нн¤ правами на об'Їкти права сл≥дуванн¤ (ст. 6 ƒирективи).
ƒержави-члени сп≥втовариства у своњх нац≥ональних законодавствах з авторського права, врегульовуючи реал≥зац≥ю (застосуванн¤) права сл≥дуванн¤, повинн≥ передбачити способи управл≥нн¤ ним. ќдним ≥з таких способ≥в може бути управл≥нн¤ через орган≥зац≥њ колективного управл≥нн¤. ƒержави-члени —п≥втовариства повинн≥ забезпечити ефективне та прозоре функц≥онуванн¤ орган≥зац≥й колективного управл≥нн¤. ¬они також повинн≥ гарантувати ефективний зб≥р та розпод≥л сум, призначених дл¤ автор≥в-гомад¤н ≥нших держав-член≥в —п≥вдружност≥ (п. 28 ѕреамбули).
«а законодавством ”крањни право сл≥дуванн¤ визнаЇтьс¤ нев≥дчужува-ним ≥ переходить т≥льки до спадкоЇмц≥в автора твору за законом чи запов≥том на строк д≥њ авторського права (ст. 446 ÷ ”крањни). —татт¤ 448 ÷ ”крањни вводить нових суб'Їкт≥в, до ¤ких може перейти право сл≥дуванн¤. ÷е спадкоЇмц≥ спадкоЇмц≥в автора твору. ѕрактичного значенн¤ таке уточненн¤ фактично не маЇ, оск≥льки головним Ї строк чинност≥ майнових прав на тв≥р. р≥м того, таке уточненн¤ суб'Їкт≥в авторського права Ї недоречним ≥ суперечить ст. 435 ÷ ”крањни. —л≥д зазначити, що право сл≥дуванн¤ маЇ зм≥шану правову природу - йому притаманн≥ ¤к елементи охорони, ¤к≥ характерн≥ ¤к дл¤ майнових прав ≥нтелектуальноњ власност≥ на тв≥р, так ≥ елементи, що визначають специф≥ку правового режиму особистих немайнових прав автора твору. “ак, з одного боку - право сл≥дуванн¤ Ї нев≥дчужуваним, що властиво особистим немайновим правам автор≥в твор≥в. «аконодавче закр≥пленн¤ нев≥дчужуваност≥ права Ї правовою гарант≥Їю запоб≥ганн¤ вимушен≥й в≥дмов≥ автора в≥д свого права. « ≥ншого боку - право сл≥дуванн¤ за своЇю природою Ї майновим правом ≥ строк його д≥њ встановлений такий же, ¤к ≥ дл¤ майнових прав ≥нтелектуальноњ власност≥ на тв≥р. “ому б≥льш вдалим ≥ таким, що в≥дпов≥даЇ положенн¤м ƒирективи, Ї перел≥к ос≥б, ¤ким сплачуЇтьс¤ ро¤лт≥, що закр≥плено у ч. 1 ст. 27 «акону ”крањни "ѕро авторське право ≥ сум≥жн≥ права", а саме: автор твору мистецтва, а у раз≥ його смерт≥ - спадкоЇмц≥.
ѕитанн¤ щодо реал≥зац≥њ (застосуванн¤) права сл≥дуванн¤ шл¤хом управл≥нн¤ через орган≥зац≥њ колективного управл≥нн¤ на р≥вн≥ нац≥онального законодавства вир≥шено частково. “ак, зг≥дно ≥з ч. 2 ст. 27 «акону ”крањни "ѕро авторське право ≥ сум≥жн≥ права" передбачено, що зб≥р ≥ виплата винагороди, одержаноњ в результат≥ використанн¤ права сл≥дуванн¤, зд≥йснюютьс¤ особисто автором, через його пов≥реного або через орган≥зац≥њ колективного управл≥нн¤. Ќатом≥сть у ÷ ”крањни зазначене питанн¤ залишилос¤ поза його увагою. “акож сл≥д зазначити, що на сьогодн≥шн≥й день в ”крањн≥ ≥снують суттЇв≥ складнощ≥ щодо прозорост≥ та ефективност≥ д≥¤льност≥ орган≥зац≥й колективного управл≥нн¤, окр≥м цього не маЇ орган≥зац≥њ колективного управл≥н¤, ¤ка займалас¤ б реал≥зац≥Їю права сл≥дуванн¤.
Ќеобх≥дно зазначити, що в крањнах, де право сл≥дуванн¤ реально д≥Ї, управл≥нн¤ цим правом зд≥йснюють сп≥лки, ¤к≥ створен≥ авторами твор≥в образотворчого мистецтва, наприклад VEGAP в ≤спан≥њ, BILD-KUNST в Ќ≥меччин≥, DASC у ¬елик≥й Ѕритан≥њ [4].
ќкр≥м виплати ро¤лт≥ авторам, ¤к≥ Ї громад¤нами держав-член≥в —п≥вдружност≥, при реал≥зац≥њ права сл≥дуванн¤ ƒирективою врегульовуютьс¤ в≥дносини щодо виплати ро¤лт≥ авторам, ¤к≥ Ї громад¤нами трет≥х крањн. “ак, держави-члени —п≥втовариства повинн≥ на р≥вн≥ свого нац≥онального законодавства передбачити, що автори, ¤к≥ Ї громад¤нами трет≥х крањн, тобто крањн що не в≥йшли до складу ™—, а також њх спадкоЇмц≥ користуютьс¤ правом сл≥дуванн¤. ѕроте, таким правом сл≥дуванн¤ вони можуть скористуватис¤ лише у раз≥, ¤кщо нац≥ональне законодавство крањни, громад¤нином ¤коњ Ї автор або його правонаступник, передбачаЇ захист права сл≥дуванн¤ у своњй крањн≥ дл¤ автор≥в держав-член≥в —п≥вдружност≥ та њх спадкоЇмц≥в. ом≥с≥¤ зобов'¤зуЇтьс¤, на п≥дстав≥ ≥нформац≥њ, отриманоњ в≥д держав-член≥в, оприлюднювати в ¤комога коротший строк перел≥к крањн, ¤к≥ в≥дпов≥дають зазначен≥й вище вимоз≥, при цьому такий прел≥к повинен пост≥йно оновлюватись. Ѕудь-¤ка держава-член —п≥вдружност≥ на р≥вн≥ свого нац≥онального законодавства може прир≥внювати автор≥в, ¤к≥ не Ї громад¤нами держав-член≥в ™—, але мають пост≥йне м≥сце проживан¤ в ц≥й держав≥, до своњх громад¤н з метою захисту права сл≥дуванн¤ (ст. 7 ƒирективи).
«≥дно з ч. 1 ст. 26 онституц≥њ ”крањни ≥ноземц≥ та особи без громад¤нства користуютьс¤ тими самими правами та свободами, а також несуть так≥ сам≥ обов'¤зки, ¤к ≥ громад¤ни ”крањни. —пец≥альне нац≥ональне законодавство з авторського права м≥стить под≥бне до онституц≥њ ”крањни положенн¤ ≥ передбачаЇ, що ≥ноземн≥ особи та особи без громад¤нства, в≥дпов≥дно до м≥жнародних договор≥в чи на основ≥ принципу взаЇмност≥, мають однаков≥ з особами ”крањни права, передбачен≥ «аконом ”крањни "ѕро авторське право ≥ сум≥жн≥ права" (ст. 6 «акону ”крањни "ѕро авторське право ≥ сум≥жн≥ права"). ѕроте, на жаль, у ÷ ”крањни под≥бна конституц≥йна норма в≥дсутн¤.
«астосуванн¤ права сл≥дуванн¤ безпосередньо пов'¤зано ≥з правом на отриманн¤ ≥нформац≥њ. “ому дер-жави-члени —п≥втовариства у своњх нац≥ональних законодавствах про авторське право повинн≥ м≥стити положенн¤ про те, що прот¤гом трьох рок≥в в≥д дати перепродажу особи, ¤ким сплачуЇтьс¤ ро¤лт≥, можуть вимагати в≥д будь-¤кого профес≥йного представника ринку мистецтва всю ≥нформац≥ю, необх≥дну дл¤ отриманн¤ виплат ро¤лт≥ внасл≥док перепродажу (ст. 9 ƒирективи).
Ќа жаль, законодавство ”крањни з авторського права не м≥стить таких суттЇвих умов ¤к мон≥торинг ≥ строк, прот¤гом ¤кого в≥н може бути зд≥йснений. «азначене положенн¤ ƒирективи доц≥льно було б ун≥ф≥кувати у нац≥ональне законодавство.
—трок охорони права сл≥дуванн¤ в≥дпов≥даЇ строку, передбаченому у ст. 1 ƒирективи 93/98/™—. “обто, права автора л≥тературного або художнього твору зг≥дно з≥ ст. 2 Ѕерн-ськоњ онвенц≥њ повинн≥ д≥¤ти прот¤гом пер≥оду житт¤ автора та 70 рок≥в п≥сл¤ його смерт≥, незалежно в≥д дати законного оприлюдненн¤ цих твор≥в дл¤ загального в≥дома.
” випадку, ¤кщо тв≥р створений у сп≥вавторств≥, строк охорони повинен визначатис¤, починаючи в≥д дати смерт≥ останнього автора.
” випадку оприлюдненн¤ твору анон≥мно або п≥д псевдон≥мом строк охорони повинен тривати с≥мдес¤т рок≥в п≥сл¤ законного доведенн¤ цього твору до загального в≥дома. ѕроте, ¤кщо псевдон≥м, вз¤тий автором, не викликаЇ сумн≥в≥в щодо визначенн¤ особи автора, або ¤кщо автор розкрив свою особист≥сть не п≥зн≥ше, н≥ж через 70 рок≥в п≥сл¤ оприлюдненн¤ твору, чинним повинен вважатис¤ терм≥н захисту, встановлений у пункт≥ 1 ст. 1 ƒирективи 93/98/™—.
якщо держава-член ™— встановила особлив≥ положенн¤ щодо авторського права на колективн≥ твори або визнанн¤ юридичноњ особи власником права, строк захисту повинен визначатис¤ в≥дпов≥дно до положень пункту 3 ст. 1 ƒирективи 93/98/™—, за вин¤тком тих випадк≥в, коли ф≥зичн≥ особи, ¤к≥ створили цей тв≥р, були ≥дентиф≥кован≥ ¤к автори щодо твор≥в, що були оприлюднен≥ дл¤ загального в≥дома.
÷ей пункт не наносить шкоди правам ≥дентиф≥кованих автор≥в, участь ¤ких у створенн≥ твор≥в п≥дл¤гала визначенню та до ¤коњ можна застосувати пункт 1 чи 2 ст. 1 ƒирективи 93/98/™—.
якщо тв≥р публ≥куЇтьс¤ томами, сер≥¤ми, окремими випусками чи виданн¤ми ≥ строк захисту в≥драховуЇтьс¤, починаючи в≥д законного оприлюдненн¤ дл¤ загального в≥дома цього твору, строк захисту повинен визначатис¤ дл¤ кожного твору окремо.
” творах, строк захисту ¤ких не визначаЇтьс¤, починаючи в≥д дати смерт≥ автора або автор≥в, та ¤к≥ не були законно оприлюднен≥ дл¤ загального в≥дома прот¤гом с≥мдес¤ти рок≥в в≥д дати њх створенн¤, њх захист припин¤Їтьс¤.
«аконодавство ”крањни у питанн≥ щодо строку охорони права сл≥дуванн¤ знаходитьс¤ у в≥дпов≥дност≥ з положенн¤ми ƒиректив ™—.
ƒл¤ крањн-член≥в —п≥втовариства, нац≥ональн≥ законодавства ¤ких не м≥стили положень про право сл≥дуванн¤, ƒирективою дозвол¤Їтьс¤ не застосовувати право сл≥дуванн¤ до 1 с≥чн¤ 2010 р. “аким державам-членам —п≥втовариства надаЇтьс¤ додатково два роки дл¤ того, щоб њх суб'Їкти господарськоњ д≥¤льност≥ мали змогу пристосуватис¤ до системи права сл≥дуванн¤, водночас збер≥гаючи свою економ≥чну ж≥ттЇздатн≥сть до того, ¤к у них виникне зобов'¤занн¤ застосовувати право сл≥дуванн¤ до спадкоЇмц≥в автора п≥сл¤ його смерт≥. ѕринаймн≥ до 1 с≥чн¤ 2009 р. вказан≥ держави-члени повинн≥ про≥нформувати ом≥с≥ю про стан пристосуванн¤ суб'Їкт≥в господарськоњ д≥¤льност≥ до нових умов роботи, аби вона п≥сл¤ в≥дпов≥дних консультац≥й могла надати висновок прот¤гом трьох м≥с¤ц≥в в≥д моменту отриманн¤ такоњ ≥нформац≥њ. якщо держава-член ™— не виконуЇ пропозиц≥й викладених у висновку ом≥с≥њ, вона повинна прот¤гом одного м≥с¤ц¤ про≥нформувати про це ом≥с≥ю та обгрунтувати своЇ р≥шенн¤ щодо невиконанн¤ пропозиц≥й, викладених у висновку. ѕов≥домленн¤ та обгрунтуванн¤ держави-члена —п≥втовариства, а також висновки ом≥с≥њ публ≥куютьс¤ в ќф≥ц≥йному в≥снику ™— та подаютьс¤ до ™вропейського ѕарламенту.
якщо м≥жнародн≥ переговори, що мають на мет≥ поширенн¤ визначеного права сл≥дуванн¤ на м≥жнародному р≥вн≥, завершатьс¤ усп≥шно до 1 с≥чн¤ 2010 р., ом≥с≥¤ подасть в≥дпов≥дн≥ пропозиц≥њ (ст. 8 ƒирективи).
ѕерш за все, сл≥д в≥дзначити, що ƒиректива 2001/84/™— про право сл≥дуванн¤ на користь автор≥в ориг≥налу твору мистецтва не суперечить положенн¤м, закр≥пленим у м≥жнародних конвенц≥¤х, договорах, угодах у сфер≥ авторського права та лише у де¤ких окремих випадках передбачаЇ особливост≥ охорони авторських прав або м≥стить норми, ¤кими врегульовуютьс¤ "нов≥" сусп≥льн≥ в≥дносини у сфер≥ авторського права, що не знайшли свого врегулюванн¤ у м≥жнародних конвенц≥¤х, договорах, угодах. “акож зазначена ƒиректива позитивно впливаЇ на удосконаленн¤ авторського законодавства не лише на р≥вн≥ нац≥ональних закон≥в крањн-член≥в —п≥втовариства, а й ≥нших крањн св≥ту [5].
«а результатами проведеного анал≥зу щодо в≥дпов≥дност≥ законодавства ”крањни у сфер≥ авторського права положенн¤м ц≥Їњ ƒирективи Ї п≥дстави зробити так≥ висновки:
1. Ѕезпосередньо врахован≥ так≥ положенн¤:
тривал≥сть строку д≥њ права сл≥дуванн¤ (ст. 8 ƒирективи);
можлив≥сть застосуванн¤ до права сл≥дуванн¤ ≥нституту колективного управл≥нн¤ (п. 28 ѕреамбули).
особливост≥ застосуванн¤ права сл≥дуванн¤ щодо нерезидент≥в ”крањни (п.п. 6, 29 ѕреамбули, ч. 1 ст. 7 ƒирективи);
2. Ќе враховано в законодавств≥ ”крањни так≥ положенн¤:
нев≥дчужуване право автора на отриманн¤ винагороди не може бути предметом в≥дмови нав≥ть заздалег≥дь (ч. 1 ст. 1 ƒирективи);
обмеженн¤ щодо застосуванн¤ права сл≥дуванн¤: незастосуван-н¤ права сл≥дуванн¤ до операц≥й з перепродажу, що зд≥йснюютьс¤ приватними особами, в≥дкритим дл¤ публ≥ки некомерц≥йним музе¤м (п. 18 ѕреамбули ƒирективи), до ориг≥нальних рукопис≥в письменник≥в та композитор≥в (п. 19 ѕреамбули);
сол≥дарна в≥дпов≥дальн≥сть щодо виплати винагороди, можлив≥сть вимоги щодо виплати винагороди у покупц¤ чи посередника - аукц≥ону, художн≥й галерењ, магазину або покладанн¤ особистоњ в≥дпов≥дальност≥ на покупц¤ чи зазначеного посередника (ч. 4 ст. 1 ƒирективи);
o застосуванн¤ диференц≥йованих ставок виплати винагороди з урахуванн¤м р≥зниц≥ куп≥вельноњ спроможност≥ в ”крањн≥ та державах-членах ™— (п.п. 24, 26 ѕреамбули, ст. 4 ƒирективи);
перел≥к об'Їкт≥в, на ¤к≥ поширюЇтьс¤ право сл≥дуванн¤ (п. 19 ѕреамбули, ст. 2 ƒирективи) [6].
ƒо негативних аспект≥в можна також в≥днести й той факт, що в ”крањн≥ право сл≥дуанн¤ фактично не д≥Ї. ѕричина пол¤гаЇ не лише у недол≥ках законодавчого врегулюванн¤ в≥дносин щодо застосуванн¤ права сл≥дуванн¤, а й у неефективност≥ та непрозорост≥ д≥¤льност≥ ¤к суб'Їкт≥в ринку мистецтва, а й у в≥дсутност≥ орган≥зац≥й колективного управл≥нн¤, ¤к≥ зд≥йснювали б застосуванн¤ права сл≥дуванн¤. “ому, з метою зближенн¤ ринк≥в мистецтва ”крањни та крањн-член≥в ™—, зд≥йсненн¤ реальноњ охорони та захисту економ≥чних прав автор≥в ориг≥нал≥в твор≥в мистецтва ≥ задоволенн¤ потреб та ≥нтерес≥в сусп≥льства необх≥дно не лише внести в≥дпов≥дн≥ зм≥ни у нормативно-правов≥ акти у сфер≥ авторського права, а й визначити та зд≥йснити в≥дпов≥дн≥ орган≥зац≥йн≥ заходи.
* ¬ контекст≥ права сл≥дуванн¤ мова йде саме про "ориг≥нали" твор≥в мистецтва. ” спец≥альн≥й юридичн≥й латератур≥ можно зустр≥ти некоректний переклад слова "ог≥д≥пањ" - "ориг≥нальний", ¤к то у книз≥ "ѕраво ≥нтелектуальноњ власност≥ ™вропейського —оюзу та законодавство ”крањни" / «а ред. ё.ћ. ап≥ци. - .: ¬идавничий ƒ≥м"—лово", 2006. - 1104 с. ¬ авторському прав≥ терм≥н "ориг≥нальний" розгл¤даЇтьс¤ ¤к один ≥з критер≥њв охороноздатност≥ об'Їкт≥в авторського права. —тосовно продажу та перепродажу твор≥в мистецтва, на ¤к≥ розповсюджуЇтьс¤ право сл≥дуванн¤, зг≥дно ≥з положенн¤ми законодавства з авторського права та доктриною авторського права мова йде саме про "ориг≥нали" твор≥в мистецтва.
—писок використаних джерел:
1. ап≥тоненко ј, Ѕезклубий ≤ ј. ќсновн≥ напр¤мки вдосконаленн¤ правовоњ регламентац≥њ права сл≥дуванн¤ в ”крањн≥ в контекст≥ процесу його гармон≥зац≥њ в рамках ™— // ињвський студентський журнал м≥жнародного права. - ?8, 2007. - —. 145-147. [≈лектронний ресурс]: режим доступу: http://jg.kiev.ua/pages/data/08/15.pdf#search;
2. Ћичман “.¬. ѕраво следовани¤. [≈лектронний ресурс]
3. Ћичман “.¬. ѕраво следовани¤. [≈лектронний ресурс]
4. Ћичман “.¬. ѕраво следовани¤. [≈лектронний ресурс]
5. ƒиректива ≈— є202001/84/ [≈лектронний ресурс]
6. ≤нформац≥¤ ƒержавного департаменту з питань адаптац≥њ законодавства ћ≥н≥стерства юстиц≥њ ”крањни станом на с≥чень 2007р.
// ќгл¤д стану адаптац≥њ законодавства ”крањни до acquis communautaire. - .: ¬ƒ "ѕрофес≥онал", 2007. - 544 с.
Ѕ≥бл≥отека ињвського ун≥верситету права ЌјЌ ”крањни
