МУРАШИН Геннадій Олександрович |
МУРАШИН Геннадій Олександрович (29.VI 1932, Ленінград, Росія) — український правознавець,
канд. юридичних наук з 1973, чл.-кор. АПНУ з 1993, заслужений юрист України з 1993.
Закінчив в 1955 юридичний факультет Львівівського університету. З 1955 працював у партійних органах Львівської області та м.Києва. У 1962-67 був прокурором Ленінського району м. Києва. 3 1968 працює в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України: молодший, ст. наук, співробітник, заст. директора з наукової роботи (з 1976); водночас (1982-91) - зав. відділу конституційного права і радянського будівництва. Мурашин — заступник голови Всеукраїнської міжвідомчої координаційно-методичної ради з прав, освіти населення, член науково-методичної ради при Генеральній прокуратурі України, член Республіканської комісії у справах депортованих народів Криму, президент Київського товариства дружби з народом Іраку. Незалежний експерт Міжнародної європейської організації по вивченню економічних, політичних та ін. питань у країнах СНД (INTAS; м. Брюссель, Бельгія). Брав участь у підготовці Декларації про державному суверенітет України, законопроектів про судоустрій, про Конституційний Суд України, про столицю України — місто-герой Київ, про профспілки та ін. Учасник багатьох міжнародних форумів з правових проблем, всесвітніх конгресів МАПН, МАЮД. Досліджує проблеми теорії держави і права, констуційного права, організації й діяльності правоохоронних органів, суду та прокуратури. Основні праці:
«Трудовий колектив і правопорядок» (1987), «Конституція України: деякі аспекти її реалізації» (1997), «Конституційний суд України» (1997). |